Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.11.2022 р. № 1801/ІПК/99-00-04-01-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі – Податок), та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі − Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків, основним задекларованим видом господарської діяльності якого є складське господарство (код 52.10 КВЕД ДК 009:2010 секція Н «Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність»), без надання підтверджуючих документів поінформував, що згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має у власності майновий комплекс (об’єкт нерухомого майна) – елеватор (далі – Об’єкт). Відповідно до Декларації про готовність об’єкта до експлуатації Об’єкт нерухомості віднесено до підкласу 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (далі − Класифікатор).

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання виникнення у нього податкових зобов’язань з Податку за приналежний йому Об’єкт.

Згідно з підпунктом  «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу не є об’єктами оподаткування Податком будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Класифікатора та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Сільськогосподарський товаровиробник − це юридична або фізична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією (ст. 1 Закону України від 18 січня 2001 року № 2238-ІІІ «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років»).

Крім того, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи – підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі – КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин (стаття 1 Закону України від 23.09.2008
№ 575-VI «Про сільськогосподарський перепис»).

Оскільки основним задекларованим видом господарської діяльності Підприємства є складське господарство (код 52.10 КВЕД ДК 009:2010 секція Н «Транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність»), то воно не відповідає визначенню сільськогосподарського товаровиробника.

З огляду на викладене, на приналежний Підприємству Об’єкт не поширюється дія норми підпункту  «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу.

Водночас об’єктом оподаткування Податком є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 Кодексу), а будівлі визначені, як земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (підпункт 14.1.15 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Таким чином, у Підприємства виникають податкові зобов’язання з Податку за об’єкти нерухомості, які відповідають визначенню будівель в значенні підпункту 14.1.15 пункту 14.1 статті 14 Кодексу.

Звертаємо увагу, що пунктом 102.9 статті 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених Кодексом (у тому числі зупинення строків надання індивідуальних податкових консультацій), іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).