Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.11.2022 р. № 1815/ІПК/99-00-04-03-03-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства, направлене листом Головного управління ДПС у області, про надання індивідуальної податкової консультації щодо порядку визначення доходу платника єдиного податку зі ставкою 2 відсотки, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство у своєму зверненні повідомило, що до 01.04.2022 перебувало на загальній системі оподаткування зі сплатою податку на додану вартість                 (далі – ПДВ) за касовим методом. З 01.04.2022 є платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відсотки. Сплату за відвантажені/надані у березні 2022 року товари/послуги Товариство отримало у періоді його перебування на спрощеній системі оподаткування за ставкою 2 відсотки доходу.

Товариство, посилаючись на норми законодавства України, запитує, яким чином та в якому періоді Товариству оподатковувати отримані у квітні
2022 року грошові кошти за послуги/товари, які надані/відвантажені у березні 2022 року, якщо з 01.04.2022 Товариство стало платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відсотки з одночасним призупиненням реєстрації платником ПДВ, а доходи щодо вартості наданих/відвантажених послуг/товарів були відображені у податковій декларації з податку на прибуток за І квартал 2022 року?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Статтею 5 Кодексу визначено, що поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Згідно з пунктом 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України                        від 29.11.1999 № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України                       від 14.12.1999 за № 860/4153, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Підпунктом 6 пункту 292.11 статті 292 Кодексу визначено, що до складу доходу платника єдиного податку не включаються суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, встановлених Кодексом, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 Кодексу касовий метод – метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку, відкритих в установах банків, та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Відповідно до підпункту 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Кодексу ПДВ становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Кодексу право на нарахування ПДВ та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку ПДВ в порядку, передбаченому статтею 183 Кодексу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесені зміни до Кодексу, зокрема, підрозділ 8 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу доповнено пунктом 9, яким установлено, що тимчасово, з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV Кодексу застосовуються з урахуванням особливостей.

Згідно з підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, звільняються від обов’язку нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, та при ввезенні товарів на митну територію України, а також від подання податкової звітності з ПДВ, а їх реєстрація платником ПДВ є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником ПДВ для цілей підпункту 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу, призупиняються права та обов’язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Перехідних положень Кодексу.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, вважаються такими, що не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо відвантаження товарів/надання послуг здійснювалось у періоді перебування платника податку – постачальника на загальній системі оподаткування при застосуванні касового методу податкового обліку ПДВ, а грошові кошти за такі відвантажені товари/надані послуги  отримані таким постачальником у періоді застосування ним спрощеної системи з особливостями оподаткування, то такі кошти включаються ним до складу доходу, що оподатковується за ставкою єдиного податку 2 відсотки доходу, за виключенням суми коштів, які були віднесені до доходу при обчисленні податку на прибуток підприємств, а податкові зобов’язання з ПДВ, відповідно, не нараховуються.

Тобто, сума грошових коштів, отриманих Товариством в періоді застосування спрощеної системи оподаткування, яка перевищує суму, що була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств, включається до складу доходу платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 2 відсотки.

При цьому, після переходу зі спрощеної системи оподаткування за ставкою 2 відс. доходу на загальну систему оподаткування та відновлення реєстрації платником ПДВ такий платник ПДВ у податковій звітності за перший звітний період відновлення реєстрації платника ПДВ повинен відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ на вартість товарів, послуг, використаних (поставлених, реалізованих) у неоподатковуваних операціях, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту до дати переходу на спрощену систему оподаткування зі ставкою 2 відс., виходячи з вартості придбання таких товарів, послуг.

Додатково повідомляємо, що відповідно до пункту 52⁸ та підпункту  69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу тимчасово, зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).