Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.11.2022 р. № 1818/ІПК/99-00-04-01-04-06

Державна податкова служба України на звернення товариства з обмеженою відповідальністю (далі – Товариство) щодо надання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство повідомило про наявність у власності нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (далі – Будинок), управління яким здійснює ОСББ «…..». Речові права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, ОСББ «…..» не оформлені.

Враховуючи зазначене, Товариство просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього обов’язку як співвласника нерухомого майна в Будинку, із справляння плати за землю у формі земельного податку або орендної плати за земельну ділянку державної та комунальної власності.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних частин (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, що сплачується землекористувачами (орендарями) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14, пункт 269.1 статті 269 Кодексу).

Офіційним визнанням і підтвердженням державою факту набуття, зміни або припинення відповідного права власності, право користування земельною ділянкою є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу).

Підстави для нарахування земельного податку передбачені пунктом 286.1 статті 286 Кодексу, зокрема дані Державного земельного кадастру, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю) тощо.

При цьому чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (пункт 287.1 статті 287 Кодексу, стаття 120 Земельного кодексу).

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням принципу їх платного використання, реалізація якого у разі набуття відповідного права на земельні ділянки або їх частин здійснюється у формі плати за землю. Відповідальність за порушення земельного законодавства, в тому числі й юридичних осіб, передбачена статтею 211 Земельного кодексу.

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 по справі № 804/5488/16, від 17.04.2018 по справі № 2а-10031/12/2670, від 23.10.2020 № 804/5486/16, в яких викладена позиція, що з моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення) обов’язок зі справляння плати за землю за земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, покладається на особу, яка набула право власності на будівлю, споруду (їх частину) на підставі норми пункту 287.6 статті 287 Кодексу, де обов’язок сплати плати за землю за земельну ділянку настає з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій ділянці (до 01.01.2015), та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).

Таким чином, за наявності однієї з підстав, визначених п. 286.1 ст. 286 Кодексу, зокрема за наявності даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або даних інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, у Товариства виникають підстави для самостійного обчислення податкових зобов’язань з плати за землю та подання податкової декларації.

Крім того, Товариство як власник нежитлових приміщень у Будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі може реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, якій делеговано (або будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку та у якої з моменту здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку виникатимуть податкові зобов’язання з плати за землю.

Питання взаємовідносин між співвласниками Будинку щодо компенсації уповноваженій особі плати за землю регулюються у межах Земельного і Цивільного кодексів України.

Відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).