Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.11.2022 р. № 1828/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення  Товаристващодо оподаткування податком на прибуток підприємств операцій з укладення договору добровільного медичного страхування працівників підприємства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах повноважень повідомляє.

Згідно із зверненням між Товариством як страхувальником та страховою компанією (страховиком) укладено договір добровільного медичного страхування (далі – Договір), відповідно до якого застрахованими особами є 16 працівників Товариства. Договір укладено строком на 1 рік. Відповідно до умов договору Товариство має право вносити зміни до переліку застрахованих осіб, при цьому це не є підставою для зміни строку його дії.

На виконання умов Договору Товариство здійснило виплату на користь страховика передбаченої Договором суми страхових платежів, яку в свою чергу було віднесено до складу витрат Товариства.

В період дії Договору у Товариства відбулися зміни кадрового складу працівників, в результаті чого були внесені зміни до їх переліку: кількох було виключено з переліку у зв’язку із звільненням, а кількох нових працівників додано до відповідного переліку. При цьому ніяких повернень сум страхових платежів на користь Товариства або застрахованих осіб не відбувалось.

У заявника виникли наступні питання:

Чи вірно розуміє Товариство, що коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до ст. 123¹ Кодексу не здійснюється при звільненні одного з працівників, який є застрахованою особою, якщо така зміна переліку застрахованих осіб не змінює строку дії Договору?

Чи вірно розуміє Товариство, що сама по собі заміна однієї застрахованої особи на іншу за Договором не робить договір таким, що не відповідає вимогам, передбаченим п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 7 березня                 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» зі змінами (далі – Закон № 85/96).

Відповідно до ст. 6Закону № 85/96 добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 16 Закону № 85/96 встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Відповідно до п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування - договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу(абз. першийп.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу).

Статтею 123¹ Кодексу встановлено, що якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку - страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Податкові зобов’язання страховика у зв’язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.

Штрафні санкції за заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Відповідно до абз. четвертогост. 123 ¹ Кодексудоговір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;

зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та застрахованою особою.

Таким чином, якщо в результаті припинення трудових відносин між страхувальником і застрахованою особою строк дії договору добровільного медичного страхування не змінюється і такий договір не припиняється до завершення свого мінімального строку дії, визначеного п.п. 14.1.52¹. п.14.1 ст. 14 Кодексу, то коригування, передбачене ст. 123¹ Кодексу, не застосовується.

Крім того, якщо платник податку на прибуток - страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати за договором добровільного медичного страхування своїх працівників, до якого у подальшому було внесено зміни, якими змінено перелік застрахованих осіб без зміни строку дії такого договору та інших умов, то у разі дотримання вимог Закону № 85/96 та підпункту 14.1.52¹п. 14.1 ст. 14 Кодексу внесені зміни не є підставою для визнання зазначеного договору таким, що не відповідає вимогам Кодексу, та за фактом таких змін коригування фінансового результату до оподаткування, передбаченест. 123¹Кодексу, не застосовується.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.