Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.11.2022 р. № 1851/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що юридична особа за власний рахунок забезпечує проїзні Е-квитки на проїзд у міському та/або передміському пасажирському транспорті, для переміщення працівників при виконанні службових обов'язків. При цьому Е-квитки персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм за необхідністю для виконання виробничих завдань.

З метою дотримання вимог Кодексу, юридична особапросить надати індивідуальну податкову консультацію щодо оподаткування вартості таких проїзних Е-квитків:

• податок на доходи фізичних осіб;
• військовий збір;
• єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі –єдиний внесок);
• віднесення до податкового кредиту придбання таких Е-квитків.

 

Щодо першого, другого та третього питання

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу,згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановленовиключнийперелікдоходів, які не включаються до розрахункузагальногомісячного (річного) оподатковуваного доходу платникаподатку, який не містить доходу у виглядівартостіпроїзних Е-квитків, які видаються фізичним особам (працівникам) на проїзд у міському та/або передміському пасажирському транспорті.

Разом з тимвідповідно до з п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді, зокрема:

вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (п.п. «а» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у п.п. 165.1.53 п. 165.1 ст. 165 Кодексу
(п.п. «е» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

При цьому Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі - Інструкція № 5), визначено перелік видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Згідно з п.п. 2.3.4п. 2.3 розділу II Інструкції № 5 фонд додаткової заробітної плати включає, зокрема, вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування.

Відповідно до п.п. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Крім того, зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором
(п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.

        Відповідно до частини першої п. 1 ст. 4 Закону України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується роботодавцями на суму нарахованої кожній застрахованій особі, зокрема, заробітної плати за видами виплат, які включають основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Частиною другою ст. 9 Закону № 2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із Законом № 2464 нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини п’ятої ст. 8 Закону № 2464 єдиний внесок для роботодавців встановлюється у розмірі 22 відс. визначеної ст. 7 Закону
№ 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Враховуючи викладене, у разі якщо юридична особа (роботодавець) забезпечує своїх працівників проїзними Е-квитками шляхом персонального їх розподілу між працівниками, то вартість такихЕ-квитків включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як заробітна плата та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому такий дохід є базою нарахування єдиного внеску.

Разом з тим, якщо зазначені Е-квитки персонально не розподіляються між фізичним особами (працівниками), але у випадку виробничої необхідності видаються юридичною особою (роботодавцем) вказаним працівникам, то з метою оподаткування вартість безоплатно отриманої послуги у вигляді безкоштовного проїзду включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як додаткове благо з відповідним оподаткуванням. При цьому такий дохід не є базою нарахування єдиного внеску.

Щодо четвертого питання

Господарською діяльністю відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з п.п. «а» п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 розділу VІ Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Порядок формування податкового кредиту з ПДВ регламентується
ст. 198 розділу V Кодексу.

До податкового кредиту відносяться суми податку сплачені/нараховані в разі здійснення операцій, зокрема з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 розділу V Кодексу).

Пунктом 198.2 ст. 198 розділу V Кодексу визначено, що датою віднесення сум до податкового кредиту є дата події, що відбулася раніше, зокрема дата списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п.п. 197.1.8 п.197.1 ст. 197 розділу V Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Операції з постачання послуг з перевезення пасажирів передміським пасажирським транспортом оподатковуються ПДВ на загальних підставах.

Відповідно до пунктів 198.1 та 198.2 ст. 198 розділу V Кодексу суми ПДВ, нараховані (сплачені) Товариством у зв'язку з придбанням товарів/послуг, у тому числі для забезпечення власних потреб (переміщення працівників Товариства для виконання службових обов’язків), включаються до складу податкового кредиту за умови наявності відповідного документального підтвердження.

Якщо вартість придбаних проїзних електронних квитків включається до складу витрат та, відповідно, до вартості товарів/послуг, операції з постачання яких є об'єктом оподаткування (тобто компенсуються, збільшуючи при цьому базу оподаткування ПДВ), дані проїзні електронні квитки визнаються такими, що призначаються для використання / використані у господарській діяльності, в оподатковуваних операціях, і додаткового нарахування податкових зобов'язань за правилами, встановленими п. 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, не здійснюється.

Додатково інформуємо, що оскільки операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом звільняються від оподаткування ПДВ, то податкова накладна, складена на операцію з постачання проїзних електронних квитків у міському пасажирському транспорті не містить суми ПДВ, а тому на її підставі податковий кредит не формується.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того,тимчасово, на період до припиненняабоскасуваннявоєнного стану на територіїУкраїни, введеного Указом Президента України «Про введеннявоєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введеннявоєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справлянняподатків і зборівздійснюється з урахуваннямособливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідніположення» Кодексу.

Так, згідно з абзацом першим п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідніположення» Кодексу у разівідсутності у платникаподатківможливостісвоєчасновиконатисвійподатковийобов'язок, зокрема, щододотриманнятермінівсплатиподатків та зборів, поданнязвітності, платникиподатківзвільняютьсявідпередбаченої Кодексом відповідальності з обов'язковимвиконанням таких обов'язківпротягом шести місяцівпісляприпиненняабоскасуваннявоєнного стану в Україні.

На періоддії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняєтьсяперебігстроків, визначених Кодексом, іншимзаконодавством, контроль за дотриманнямякогопокладено на контролюючіоргани, крімвипадків, передбачених Кодексом (п.102.9 ст. 102 Кодексу).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст.52 Кодексу).