Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.11.2022 р. № 1866/ІПК/99-00-07-04-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення фізичної
особи – підприємця     (далі – Підприємець) від   (вх. ДПС №   від  ,
далі – звернення) про надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення, Підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку другої групи) та здійснює діяльність у сфері торгівлі з використанням поштового оператора (в контексті звернення) посередника.

Підприємець звертається з проханням надати роз’яснення щодо правових засад застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО/ПРРО).

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року
№ 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265) та
нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання.

Відповідно до преамбули цього Закону, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону № 265, розрахункова
операція – це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки – оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій та/або способу оплати обраного покупцем (споживачем), наявності того чи іншого зареєстрованого виду господарської діяльності, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб’єкта господарювання (далі – СГ), які чітко визначенні нормами прямої дії Кодексу та Закону № 265, якими встановлено загальні правила реєстрації та здійснення розрахункових операцій.

Зокрема, пунктами 1 та 2 статті 3 Закону № 265 передбачено, що СГ, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов’язані:

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу ПРРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов’язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї РРО чи дисплеї пристрою, на якому встановлений ПРРО операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Щодо першого питання звернення.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі –
КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України
від 11.10.2010 № 457.

Відповідно до пункту 1 КВЕД ДК 009:2010, КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. 

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.

Разом з цим, наказом Державного комітету статистики України
від 23.12.2011 № 396 затверджені Методичні основи та пояснення до позицій національного класіфікатора України КВЕД ДК 009:2010.

Враховуючи викладене, Ви, як торговець, можете обрати КВЕД самостійно, а для отримання більш детальної інформації з питань визначення КВЕД ДК 009:2010 рекомендуємо звернутись до Державної служби статистики.

Щодо другого питання звернення.

Обов’язок застосування РРО/ПРРО продавцем товарів, у разі здійснення продажу з використанням поштового оператора, залежить від умов договору між продавцем та таким оператором – надавачем послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 10 статті 11 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електронну комерцію» (далі – Закон № 675) передбачено, що момент виконання продавцем обов’язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено Законом № 675.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Частиною другою статті 664 Цивільного кодексу України також передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов’язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов’язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв’язку для доставки покупцеві.

Якщо споживач (клієнт) замовив товар, не здійснював передоплату за нього, а доставка такого товару здійснюється кур’єрською службою на підставі договору, для доставки покупцю, то у такому випадку РРО/ПРРО застосовується кур’єрською службою, безпосередньо при передачі товару покупцю, а продавець зобов’язаний вкласти у посилку видаткову накладну (інший документ), яка буде свідчити про походження товару. Також, у передбачених законодавством випадках, продавець зобов’язаний вкласти у поштове відправлення гарантійний талон, технічний паспорт або інший документ, що його замінює, який має містити обов’язкові реквізити.

Тобто, застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим у разі продажу Підприємцем товару виключно на умовах післяплати та доставки таких товарів кур’єрською службою, але потребує застосування РРО/ПРРО самим продавцем, якщо надавач послуг з переміщення товарів не є учасником відносин
купівлі-продажу.

Підприємець може не застосовувати РРО/ПРРО, лише у випадку, якщо кошти будуть надходити на його поточний рахунок з поточного рахунку саме кур’єрської служби, так як ця операція не має ознак розрахункової, у розумінні Закону № 265.

Наголошуємо на ретельному вивчені умов кожного окремого договору, що регламентує взаємовідносини між Вами та поштовими операторами, для чіткого та однозначного визначення кола обов’язків кожного учасника таких договорів.

Щодо третього питання звернення.

Якщо Підприємець надає покупцю для оплати за товар реквізити поточного рахунку в форматі IBAN, то у такому випадку застосування РРО/ПРРО не є обов’язковим, оскільки така операція є різновидом банківської операції, незалежно від обраного покупцем способу оплати.

Щодо четвертого питання звернення.

Надання Підприємцем для оплати за товар реквізитів свого електронного платіжного засобу (платіжної карти) або надання покупцю можливість здійснити оплату за товар з використанням реквізитів ЕПЗ, в контексті звернення – даних «картки ключ до рахунку», підпадає під визначення розрахункової операції та вимагає застосування РРО/ПРРО, у встановленому цим Законом порядку.

Щодо п’ятого питання звернення.

Випадки, в яких слід застосовувати РРО/ПРРО та умови при яких застосування їх не є обов’язковим, знайшли своє відображення по суті у відповідях на питання три та чотири.

Ідентифікація джерела надходжень не має значення для визначення обов’язку щодо застосування РРО/ПРРО, а здійснення такої ідентифікації, що не пов’язана з обов’язком виконання вимог податкового та іншого пов’язаного з ним законодавства, відпоститься до компетенції банків, які безпосередньо обслуговують Ваші рахунки, та Національного банку України.

ДПС не має право обмежувати СГ у варіативності способів ведення господарської діяльності, а лише контролює законність їх здійснення, тому, прохання надати перелік (перерахувати випадки в контексті звернення) можливих та доступних способів продажу товарів є не коректним тому, що надання такого переліку контролюючим органом може обмежити права платника податків.

Щодо шостого питання звернення.

Закон № 265 визначає обов’язки платника податків щодо обов’язкового застосування РРО/ПРРО при продажі товарів/виконані робіт/наданні послуг, а не обмежує його права.

Таким чином, застосування РРО/ПРРО за власної ініціативи Підприємця не суперечить вимогам Закону № 265, незалежно від обраного покупцем способу оплати.

Щодо сьомого питання звернення.

Зобов’язання сформувати та видати (направити електрону копію) фіскальний чек покупцю, як відповідний розрахунковий документ, виникає у разі проведення Підприємцем розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі.

Обов’язок відкриття робочої зміни та відповідного застосування РРО/ПРРО виникає лише за умови здійснення Підприємцем розрахункових операцій протягом робочої зміни/робочого дня та має відбуватись на підставі виписок про рух коштів на рахунках СГ у зручний для нього час, але не пізніше наступного робочого дня після їх отримання, до проведення першої розрахункової операції.

Щодо восьмого питання звернення.

Пунктом 12 розділу ІІ «ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» Закону № 265 встановлено, що, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.

Враховуючи зазначене, контролюючі органи будуть застосовувати до суб’єктів господарювання штрафні санкції за порушення (що не пов’язанні з продажем підакцизних товарів) та вчиненні під час воєнного стану, лише після його завершення.

Щодо дев’ятого питання звернення.

Форма та зміст розрахункових документів встановлена Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, що затверджена наказом Міністерства фінансів України
від 21.01.2016 № 13 (далі – Положення).

Згідно з розділом ІІ зазначеного нормативно-правового документа для визнання фіскального касового чеку на товари (послуги) відповідним, в частині ідентифікації товару, що не є підакцизним, достатньо зазначати назву товару (послуги), яку такий чек має містити в обов’язковому порядку.

Назва товару (послуги) – це слово, поєднання слів або слова та цифрового коду, які відображають споживчі ознаки товару (послуги) та однозначно ідентифікують товар чи послугу.

Таким чином, об’єднання в узагальненій назві однорідних товарів, які мають однакові властивості, не відрізняються споживчими якостями та можуть бути віднесені до однорідної (однієї родової) групи, не призводить до порушення встановленого статтею 3 Закону № 265 порядку проведення розрахунків.

Водночас, ДПС вважає, що у випадку об’єднання найменувань однорідних товарів та присвоєння їм спільної назви в облікових та розрахункових документах, така назва має містити якісні та споживчі характеристики, які дозволяють однозначно ідентифікувати такі товари.

Як приклад 1: лимонад Росинка з найменуваннями: «напій газований Росинка з лимоном 1 літр»; «напій газований Росинка з апельсином 1 літр» та інші аналогічні, можуть бути об’єднані під однією назвою – «напій Росинка
1 л» і мати однакову ціну

Як приклад 2: пальто жіноче синє розмір 44 та пальто жіноче зелене розмір 46 та інші аналогічні, можуть бути об’єднані під однією назвою – «пальто жіноче» і мати однакову ціну. Наведений приклад може бути поширений на будь-які групи товарів, крім підакцизних.

Об’єднання товарів з використанням загальних назв «напій»/«одяг»/«сувеніри з дерева» та різною ціною не допускається.

Щодо десятого запитання звернення.

У разі відсутності в розрахунковому документі хоча б одного з обов’язкових реквізитів, зокрема, назви товару, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення).

Тобто, реалізація товарів з зазначенням у розрахунковому документі не відповідних назв, призведе до порушення вимог Закону України № 265, в частині надання відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції.

За порушення вимог Закону № 265, зокрема, встановлення в процесі перевірки факту невидачі (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, застосовуються фінансові санкції в таких розмірах:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) – за кожне наступне вчинене порушення (пункт 1 статті 17 Закону № 265).

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію та діє в межах законодавства яке було чинним на момент надання такої консультації.