Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.11.2022 р. № 1917/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо окремих питань, пов’язаних із реєстрацією Відокремленого підрозділу платником ПДВ, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як вбачається із звернення, Відокремлений підрозділ є представництвом нерезидента (неприбуткової організації), що створене в Україні та здійснює некомерційну представницьку діяльність згідно з положенням про діяльність Відокремленого підрозділу. Метою Відокремленого підрозділу є представництво інтересів нерезидента в Україні. При цьому Відокремлений підрозділ не здійснює господарської діяльності в Україні та не має на меті отримання прибутку та/або фінансової вигоди.

Відокремлений підрозділ поставлений контролюючими органами на податковий облік.

З огляду на викладене, Відокремлений підрозділ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) щодо надання Відокремленому підрозділу статусу особи, яка звільнена від сплати ПДВ;

2) щодо надання Відокремленому підрозділу статусу неплатника ПДВ;

3) щодо підтвердження відсутності обов’язку реєстрації Відокремленого підрозділу як платника ПДВ;

4) щодо необхідності реєстрації Відокремленого підрозділу як платника ПДВ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1-5.3  статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Термін «відокремлений підрозділ», що застосовується у ПКУ використовується у значенні, визначеному Цивільним кодексом України (далі –ЦКУ) (підпункт 14.1.30 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ). Так, згідно зі статтею 95 ЦКУ філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Нерезиденти – це іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України (абзац «а» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер (підпункт 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Господарська діяльність – це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Згідно зі статями 15 і 16 розділу І ПКУ платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з ПКУ або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з ПКУ. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Платник податків зобов'язаний, зокрема:

стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України;

вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених ПКУ та законами з питань митної справи.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 – 183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ, зокрема:

юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціями;

постійно представництво.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 розділу V ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

Згідно з пунктом 182.1 статті 182 розділу V ПКУ якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ не є платником ПДВ у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, така реєстрація здійснюється за її заявою.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, інших зазначених вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1 і 2

Нормами чинного законодавства не передбачено такої процедури, як надання (присвоєння) контролюючим органом статусів «звільнений від сплати ПДВ» та/або «неплатник ПДВ» для тих, чи інших осіб (у тому числі для Відокремленого підрозділу).

Водночас ДПС інформує, що згідно з розділом V ПКУ до дати реєстрації особи як платника ПДВ така особа, відповідно, не є платником ПДВ і обов’язку щодо сплати ПДВ у неї не виникає (за виключенням окремих випадків, визначених ПКУ).

Щодо питань 3 і 4

Оскільки згідно зі статтею 95 ЦКУ філією та/або представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи (у тому числі нерезидента), то Відокремлений підрозділ може бути постійним представництвом у розумінні норм, визначених підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, якщо повністю або частково здійснюватиме господарську діяльність нерезидента в Україні.

Водночас, якщо Відокремлений підрозділ здійснюватиме на митній території України господарську діяльність, зокрема, операції, які є об’єктом оподаткування ПДВ, і загальний обсяг таких операцій протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищить 1 млн грн, то Відокремлений підрозділ зобов’язаний буде зареєструватися як платник ПДВ відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ.

Якщо Відокремлений підрозділ не здійснюватиме на митній території України господарської діяльності, зокрема, операцій, які є об’єктом оподаткування ПДВ, то обов’язку щодо реєстрації Відокремленого підрозділу як платника ПДВ не виникатиме.

Додатково ДПС інформує, що такої процедури як надання контролюючими органами підтвердження щодо відсутності обов’язку реєстрації як платника ПДВ для тих, чи інших осіб (у тому числі для Відокремленого підрозділу) нормами ПКУ не передбачено.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).