Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.11.2022 р. № 1984/ІПК/99-00-24-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення ….щодо оподаткування доходу у вигляді вартості успадкованого майна в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – резидентом (спадкоємцем) та отримує спадщину від фізичної особи (спадкодавця), яка померла в 2021 році у Німеччині. При цьому платник податків зазначив, що спадкодавець (мати) ….вийшла заміж за громадянина Німеччини та з….проживалау зазначеній країні. Відповідно на час проголошення Україною незалежності спадкодавець (мати)  не проживала в Україні і українського громадянства не отримувала.

Після смерті спадкодавця (мати) в Україні відкрилась спадщина, яка складається з квартири, що розташована у м.Львові.

Таким чином, платникподатків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо розміру ставки податку на доходи фізичних осіб з метою оподаткування доходу у вигляді вартості успадкованого майна.

Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти – фізичні особи, які не є резидентами України (п.п.«в» п.п.14.1.122 п.14.1 ст.14 Кодексу).

Поняття «резидент» встановленоп.п.«в»п.п.14.1.213 п.14.1 ст.14Кодексу, зокрема, фізична особа – резидент– це фізична особа, яка має місцепроживання в Україні.

Водночасмісцемпроживанняфізичної особи згіднозі ст.29 Цивільного кодексу України є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому фізична особа може мати кілька місць проживання.

Відповідно до ст.3 Закону Українивід 11 грудня 2003 року №1382-1V «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місцем проживання визначено житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

У разіякщофізична особа маємісцепроживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні.

При цьомупостійниммісцемпроживаннязгіднозі ст.4 Митного кодексу України є місцепроживання на території будь-якоїдержави не менше одного року громадянина, який не маєпостійногомісцяпроживання на територіїінших держав і маєнамірпроживати на територіїцієїдержавипротягом будь-якого строку, не обмежуючитакепроживанняпевною метою, і за умови, щотакепроживання не є наслідкомвиконанняцимгромадяниномслужбовихобов’язківабо зобов’язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім’ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності.

Якщонеможливовизначитирезидентський статус фізичної особи, використовуючипопередніположенняп.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Отже, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертимп.п. «в»п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа можевважатися нерезидентом.

Крім того, Кодекс не містить норм щодонеобхідностіодержання будь-якихдокументіввідконтролюючихорганів, щопідтверджують статус резидента/нерезидента України.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Платником податку єфізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні (п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включається дохід  у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом ІV Кодексу (п.п. 164.2.10 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).

Порядок оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, визначено ст.174 Кодексу, якою встановлено декілька ставок для оподаткування доходів платника податку, одержаних у вигляді спадщини, зокрема, залежно від ступеня споріднення спадкоємця зі спадкодавцем та їх резидентського статусу.

Відповідно до п.п. «а»п.п. 174.2.1 п. 174.2 Кодексу за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковуються об'єкти спадщини, що успадковуються членами сім'ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення.

Згідно з п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу членами сім’ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.

Водночасп.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу встановлено, що для будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується, зокрема, спадкоємцем–резидентом від спадкодавця- нерезидента застосовується ставка податку18 відс., визначена
п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Таким чином, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий фізичною особою – резидентом від спадкодавця– резидента першого ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за нульовою ставкою податку.

Разом з тим дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий фізичною особою – резидентом від фізичної особи – нерезидента незалежно від ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотка.

Водночас зауважуємо, що відповідно до абзацу першого ст.1 Закону України від 02 вересня 1993 року №3425-XII «Про нотаріат» (далі – Закон №3425) нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом № 3425, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, якийзвернувся за вчиненням нотаріальної дії (частина третя ст. 43 Закону № 3425).

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (п. 46 Закону № 3425).

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того,тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно із п.п. 69.9п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктомКодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.