Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.11.2022 р. № 1994/ІПК/99-00-21-02-02-09

Державна податкова служба України розглянула звернення
щодозастосування окремих норм податкового законодавства та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс),повідомляє.

Відповідно до інформації, наданої у зверненні, Заявник повідомляє, що компанія - нерезидент у 2021 році отримала довідку за формою 34-ОПП та відкрила поточний рахунок в українському банку. Розпорядником зазначеного рахунку була призначена фізична особа – нерезидент (засновник компанії – нерезидента). Компанія - нерезидент не проводить господарську діяльність на території України, не має відокремлених підрозділів, філій, постійних представництв. У подальшому на цей поточний рахунок компанія – нерезидент планує отримувати від компанії резидента грошові кошти в оплату за поставлений в Україну товар (нафтопродукти).

Узв’язку з чим, у Заявника виникли питання щодо:

1. Чи вважається дохід від діяльності компанії – нерезидента, пов’язаної з продажом товару компанії – резиденту, розрахунок за який здійснюється на рахунок компанії - нерезидента, відкритий в українському банку, доходом, отриманим з джерелом походження з України»?

2. Чи визнається компанія – нерезидент платником податку на прибуток із зобов’язанням подавати звітність та сплачувати податки, виходячи із ситуації, описаній у даному зверненні?

3. Чи підлягають оподаткуванню операції компанії – нерезидента, описані у зверненні, податком на додану вартість? Якщо таких компаній - резидентів буде декілька? 

Щодо питань 1, 2.

Згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексунерезиденти – це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Відповідно до п.п. 133.2.2 п.133.2 ст. 133 Кодексу  платниками податку на прибуток визначаються нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Пунктом 64.5 ст. 64 Кодексу встановлено, що нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації) зобов’язані стати на облік у контролюючих органах якщо вони:

здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва;

придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні;

відкривають рахунки в банках України відповідно до ст. 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»;

набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим підпункту «е» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні.

У разі акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва, одночасно із взяттям на облік нерезидента здійснюється взяття на облік відокремленого підрозділу такого нерезидента (п. 64.5 ст. 64 Кодексу).

Визначення поняття «постійне представництво» в цілях оподаткування наведено у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.Так, постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Постійне представництво визначає обсяг оподатковуваного прибутку, отриманого протягом звітного (податкового) періоду, відповідно до принципу «витягнутої руки». Оподатковуваний прибуток постійного представництва має відповідати прибутку незалежного підприємства, що здійснює таку саму або аналогічну діяльність у таких самих або аналогічних умовах і діє в повній незалежності від нерезидента, постійним представництвом якого воно є.

Обсяг оподатковуваного прибутку постійного представництва розраховується відповідно до положень ст. 39 Кодексу.

Отже, у разі якщо Нерезидентвідкрив банківський рахунок в Україні таздійснює господарську діяльність, яка підпадає під визначення «постійного представництва» згідно з вимогами п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то такий нерезидент повинен стати на облік у податковому органі в якості платника податку на прибуток як нерезидент, що здійснює господарську діяльність на території України через постійне представництво, та визначати обсяг оподатковуваного прибутку відповідно до вимог п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, а також подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та сплачувати податок до бюджету.

Щодо питання 3.

Підпунктами «а» − «г» п. 185.1 ст. 185 Кодексу визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з:

постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до                ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України.

З метою оподаткування ПДВ до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 186.1 ст. 186 Кодексу місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах «б» і «в» вказаного пункту ПКУ);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено статтями 187, 198 і 201 Кодексу.

Пунктом 187.8 ст. 187 Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з ПДВ у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

В описаній у зверненні ситуації операції нерезидента з продажу товарів (нафтопродуктів) резиденту не будуть об’єктом оподаткування ПДВ.

При цьому, у резидента виникає об’єкт оподаткування ПДВ за операціями із ввезення товарів (нафтопродуктів), придбаних у нерезидента, на митну територію України. За такими операціями резидент зобов’язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ на дату подання митної декларації для митного оформлення.

Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.