Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.11.2022 р. № 2010/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),розглянула Ваше звернення…, яке надійшло через електронний кабінет платника податку щодо практичного застосування норм законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні просить надати роз’яснення з питань:

Чи є фізична особа і фізична особа – підприємець однією особою?;

Чи може фізична особа – підприємець використовувати в підприємницькій діяльності майно, що належить фізичній особі?;

Чи може фізична особа використовувати для власних потреб майно, що належить фізичній особі – підприємцю?.

Щодо першого питання

Відповідно до ст. 2 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) учасниками цивільних відносин визнаються фізичні та юридичні особи.

Водночас згідно зп.п. 3.9.1 п. 3.9 розділу 3 Класифікації організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженої наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28 травня 2004 року № 97 (далі – Класифікатор), підприємець – цефізична особа, що здійснює підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

        Разом з тим кожний громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42 Конституції України). Це право закріплено і в ст. 50 ЦКУ. При цьому зазначається, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Таким чином, громадянин, який бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого він набув з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки – «підприємець».

Статус фізичної особи – підприємця – цеюридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому юридичний статус «фізична особа – підприємець» сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право-, та дієздатності.

Водночас згідно з частиною першою ст. 128 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГКУ. Тобто саме у господарських відносинах фізичні особи – підприємціприймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців.

Статтею 51 ЦКУ передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно – правовіакти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Враховуючи викладене слід зазначити, що поняття «фізична особа» та «фізична особа – підприємець» у законодавчому розумінні мають різний податковий статус, але це є один громадянин. Тому на підставі правила, встановленого у ст. 51 ЦКУ, якщо предметом регулювання безпосередньо є підприємницька діяльність, то до фізичної особи– підприємця застосовуються норми спеціального (господарського) законодавства. Натомість, якщо предмет регулювання виходить за межі підприємницької діяльності та зачіпають приватні інтереси фізичної особи – підприємця, то слід брати до уваги норми цивільного законодавства, які в повній мірі врегульовуються нормами ЦКУ.

        Щодо другого та третього питання

        Відповідно до частини першої ст. 320 ЦКУ власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

        Згідно зчастинами першої та другої  ст. 325 ЦКУ суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

        Тобто, суб'єктом права власності законодавством визначається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитись взагалі у власності фізичної особи. При цьому такий суб'єкт права власності як фізична особа – підприємець не відокремлюється.

        Водночас з порушених питань Ви можете звернутися до Міністерства економіки України та Міністерства юстиції України.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Так, згідно із п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ для платниківподатків та контролюючихорганівзупиняєтьсяперебігстроків, визначенихподатковимзаконодавством та іншимзаконодавством, контроль за дотриманнямякогопокладено на контролюючіоргани, крімвипадків, передбаченихзазначенимпідпунктомПКУ.

Згідно із п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.