Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.11.2022 р. № 2022/ІПК/99-00-21-01-01-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Консорціуму про надання роз’яснення щодо окремих питань, пов’язаних із укладанням Договору про спільну діяльність, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс),повідомляє.

Як зазначено у зверненні Консорціум уклав з державним підприємством Договір про спільну діяльність (далі – Договір), який 02.09.2021 було взято на податковий облік.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації полягає в правильності подання податкової та фінансової звітності Консорціумом.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи зобов’язаний Консорціум подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, фінансову звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів і сплачувати податки та збори в строки й у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи, по вказаному вище договору про спільну діяльність?

2. Який порядок подання Консорціумом звітності, у тому числі фінансової, по вказаному вище договору про спільну діяльність?

3. Яким чином здійснюється ведення бухгалтерського та податкового обліку по вказаному вище договору про спільну діяльність?

4. Яким чином здійснюється оподаткування доходу, отриманого за результатами діяльності по вказаному вище договору про спільну діяльність?

В той же час у зверненні не зазначено, який саме вид діяльності буде здійснювати Договір, та які саме товари (послуги) будуть постачатись Договором, а тому надаються загальні роз’яснення норм податкового законодавства без урахування особливостей діяльності Договору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до статті 5 розділу І Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу ІІ Кодексу.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Правове регулювання відносин під час здійснення спільної діяльності її учасниками визначено статтями 1130-1143 ЦКУ.

Відповідно до статті 1130 ЦКУ за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Для цілей оподаткування платниками податків є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу.Зокрема, платником податків є особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без утворення юридичної особи. При цьому дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку. Господарські відносини між учасниками спільної діяльності прирівнюються до відносин на основі окремих цивільно-правових договорів.

Згідно з пунктом 64.6 статті 64розділу ІІ Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати, зокрема, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом.

У контролюючих органах не обліковуються договори про спільну діяльність, на які не поширюються особливості податкового обліку та оподаткування спільної діяльності, визначені Кодексом. Кожен учасник таких договорів перебуває на обліку у контролюючих органах та виконує обов’язки платника податків самостійно.

Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік учасника договору про спільну діяльність як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

Згідно з діючими положеннями Кодексу спільна діяльність не є окремим платником податку на прибуток підприємств. Крім того, Кодекс не встановлює особливий порядок оподаткування податком на прибуток підприємств спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134розділу ІІІ Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Отже, оскільки положення Кодексу не містять особливостей окремого обліку з податку на прибуток підприємств операцій щодо спільної діяльності, учасники спільної діяльності без створення юридичної особи - платники цього податку, у тому числі оператор, подають податкову звітність з податку на прибуток підприємств у загальному порядку, в якій фінансовий результат до оподаткування кожного учасника відображається згідно з правилами бухгалтерського обліку, який включає фінансовій результат як від власної, так і від спільної діяльності в межах своєї частки.

Податкова декларація з податку на прибуток підприємств за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.04.2017 № 467) зі змінами та доповненнями, разом з фінансовою звітністю, що є окремим додатком ФЗ до вказаної Декларації, подаються у строки, встановлені статтею 49розділу ІІКодексу.

Слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Тож питання бухгалтерського обліку спільної діяльності без створення юридичної особи та складання фінансової звітності за результатами такої діяльності належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Правові основи оподаткуванняподатком на додану вартість (далі – ПДВ) встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Розміри ставок ПДВ встановлено статтею 193 розділу V Кодексу.

Правила визначення бази оподаткування ПДВ встановлено статтею 188 розділу V Кодексу.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V Кодексу.

Порядок подання до контролюючого органу податкової декларації з ПДВ та строки розрахунків з бюджетом встановлено статтею 203 розділу V Кодексу.

Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України
від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями.

Після реєстрації Договору як платника ПДВ Консорціум зобов’язаний при здійсненні операцій з постачання товарів (послуг) визначати податкові зобов’язання з ПДВ, та за результатами звітного (податкового) періоду подавати до контролюючого органу податкову звітність з ПДВ та сплачувати податкові зобов’язання з ПДВ окремо як за суб’єкта (у межах здійснення власної господарської діяльності), так і за суб’єкта (у межах здійснення господарської діяльності за Договором).

Податкову декларацію з ПДВ щодо Договору (у межах здійснення господарської діяльності за Договором) Консорціуму необхідно подавати за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податковий облік з ПДВ щодо Договору (у межах здійснення господарської діяльності за Договором) базується на даних бухгалтерського обліку і його ведення здійснюється з урахуванням вимог, встановлених Кодексу та іншими нормативно-правовими актами.

Також слід зазначити, що при здійсненні операцій з постачання окремих, визначених Кодексом, товарів (послуг), зокрема, електричної енергії та послуг з її розподілу,застосовується касовий метод визначення податкових зобов’язань з ПДВ та податкового кредиту.

Щодо оподаткування акцизним податком

Відповідно до підпункту 49.2¹ пункту 49.2 статі 49розділу ІІКодексу платники, визначені підпунктом 212.1.15 пунктом 212.1 статті 212розділу VІКодексу, а також платники, які мають діючі(у тому числі призупинені) ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно з законодавством, зобов’язані за кожний встановлений Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді.

При цьому, пунктом 215.1 статті 215розділу VІ Кодексувизначено, що до підакцизних товарів належить, зокрема, електрична енергія, а виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії є платниками акцизного податку (пункт 212.1 статті 212розділу VІ Кодексу)

Суб’єкти господарювання, які здійснюють імпорт електричної енергії, а також виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії є платниками акцизного податку, й відповідно до підпункту 212.1.2 пункту 212.1 статті 212 розділу VІ Кодексу у них виникає обов’язок у поданні декларації акцизного податку, відповідно до пункту 223.2 статті 223розділу VІКодексу.

Форма, порядок заповнення та подання декларації акцизного податку
затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14 зі змінами та доповненнями.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).