Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.02.2023 р. № 228/ІПК/99-00-04-01-04-06

Державна податкова служба України на звернення науково-виробничого приватного підприємства (далі – Підприємство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємство інформує, що є власником нерухомого майна (вбудовані підвальні приміщення в жилих багатоквартирних будинках (далі – Будинки). Будинки закріплені на праві господарського відання за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду ……… району м. …….», яке не є платником земельного податку.

Підприємство, посилаючись на лист Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу ……. міської ради КМДА від 08.12.2021, повідомляє про відсутність землевпорядної документації щодо визначення меж земельних ділянок та прибудинкової території Будинків (далі – Ділянки), на які відсутня державна реєстрація прав власності або право користування на умовах оренди.

Товариство без зазначення факту сформованості Ділянки у розумінні статті 791 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), просить роз’яснити правові підстави для сплати Податку.

Порядок набуття прав власності або користування земельними ділянками, на яких розміщені об’єкти нерухомості (крім багатоквартирних будинків), на які набуто право власності, врегульовано статтею 120 Земельного кодексу і передбачає виконання, зокрема процедур формування земельної ділянки як об’єкту цивільних відносин, механізми захисту власників об’єктів нерухомості від бездіяльності органів місцевого самоврядування щодо формування правовідносин на земельні ділянки тощо.

Крім того, керуючись частиною одинадцятою статті 120 Земельного кодексу, набувач права власності на об’єкт нерухомості зобов’язаний протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або оренду земельної ділянки, на якій розміщений об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу.

З обставин звернення вбачається, що з дати державної реєстрації нерухомого майна у Товариства було достатньо часу на досягнення врегулювання питання з відповідним органом місцевого самоврядування щодо формування Ділянки та платного користування нею.

Відповідно до частини одинадцятої статті 120 Земельного кодексу орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом.

Пропущення строку подання клопотання, зазначеного в абзаці першому частини одинадцятої статті 120 Земельного кодексу, не може бути підставою для відмови набувачу (власнику) такого об’єкта у передачі йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт.

Правовою підставою факту набуття, зміни або припинення права власності або користування земельною ділянкою є державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (стаття 126 Земельного кодексу).

Державна реєстрація речових прав на земельну ділянку здійснюється після державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, а право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З наведених норм законодавства вбачається, що до Товариства одночасно з набуттям права на об’єкт нерухомості переходить право користування Ділянкою, на якій розташований такий об’єкт.

Звертаємо увагу, що пунктом 102.9 статті 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, передбачено зупинення перебігу строків, визначених Кодексом (в тому числі зупинення строків надання індивідуальних податкових консультацій), іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.