Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 07.02.2023 р. № 246/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо можливості застосування спрощеної системи оподаткування фізичноюособою – підприємцем, яка здійснює діяльність з надання в оренду нерухомого майна і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні зазначив, що є фізичною особою – підприємцем на спрощеній системі оподаткування третьої групи. У спільній сумісній власності з іншоюфізичною особою – підприємцемперебуває нежитлове приміщення загальною площею …кв.метри. Поділ на частини або виділу в натурі майна не проводилось.

У зв’язку з зазначеним платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання правомірності застосування спрощеної системи оподаткування при наданні в оренду нежитлових приміщень площею до 900 кв. м  при цьому не здійснюючи поділ на частиниабовиділ в натурі спільного майна.

Відповідно до частини першої ст. 320 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Право спільної власності регламентується главою 26 ЦКУ.

Згідно зі ст. 355 ЦКУ майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Так, відповідно до частини першої ст. 368ЦКУ спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Відповідно до ст. 369 ЦКУ співвласники майна, що є у спільній сумісній власності,володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановленодомовленістю між ними.

Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розділу XIV ПКУ.

Згідно з п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи –підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Слід зазначити, що відповідно до наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 № 457 «Про затвердження та скасування національних класифікаторів»з 01 січня 2012 року набрав чинності національний класифікатор України ДК 009:2010 «Класифікація видів економічної діяльності» (далі –КВЕД ДК 009:2010) на заміну КВЕД ДК 009:2005.

Згідно з КВЕД ДК 009:2010 діяльність, пов’язана із наданням в оренду власного чи орендованого нерухомого майна відноситься до групи 68.20. Тобто надавати в оренду фізична особа – підприємець має право виключно власне або орендоване майно.

Нормами п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено перелік суб'єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп.

Так, відповідно до п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ платниками єдиного податку першої – третьої групи не можуть бути фізичні особи – підприємці, які надають в оренду, зокрема, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 кв. метрів.

Враховуючи викладене, оскільки у Вашій спільній сумісній власності знаходиться нерухоме майно (нежитлове приміщення) площею 2000 кв. м, тобто не визначено розміру частки майна відносно якої Ви є власником, то скористатися правом на застосування спрощеної системи оподаткування дозволено за умови,якщо загальна площа власного нежитлового приміщення, яке планується надаватися в оренду, не перевищує норми, встановлені
п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ.

При цьому фізична особа – підприємець у разі надання в оренду частину нерухомого майна як фізична особа – не суб'єкт господарювання, а іншу частину як фізична особа – підприємець не має права застосовувати спрощену систему оподаткування.

Така фізична особа може надавати нерухомість в оренду як фізична особа – підприємецьза загальною системою оподаткування або як фізична особа – несуб'єкт господарювання.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУтимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема,статтями 52 і 53 ПКУ щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Так, згідно з п.п. 69.9п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом ПКУ.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.