Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.11.2022 р. № 2088/ІПК/99-00-24-03-03-06

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула зверненнящодо практичного застосування норм чинного законодавствата в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізична особа – підприємець платник єдиного податку 2 групи просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи має право фізична особа – підприємець платник єдиного
податку 3 групи з відповідним КВЕД здавати в оренду нежитлове приміщення на території України нерезиденту без переходу на загальну систему оподаткування?

2. Чи має право фізична особа – підприємець платник єдиного
податку 3 групи отримувати орендну плату в іноземній валюті на банківський валютний рахунок в Україні за здачу в оренду нежитлового приміщення на території України від нерезидента?

Щодо першого питання

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу ХІV Кодексу.

Згідно з п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено перелік суб’єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп.

Так, відповідно до п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу платниками єдиного податку першої – третьої груп не можуть бути фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів.

Враховуючи викладене, оскільки нормами Кодексу не передбачено обмежень щодо здавання в оренду нежитлового приміщення на території України нерезидентуфізичною особою – підприємцем – платникомєдиного податку третьої  групи у межах видів діяльності, які дають право перебувати на спрощеній системі оподаткування, то  підстав дляпереходу на загальну систему оподаткування у такого підприємця не виникає, за умови дотримання інших вимог, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу, зокрема дотримання норм, встановлених п.п. 3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Щодо другого питання

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.

Постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 затверджена Інструкція про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків – резидентів і нерезидентів (далі – Інструкція), відповідно до п. 5 розділу І якої клієнти мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської/підприємницької/інвестиційної/незалежної професійної діяльності/ діяльності, яка не пов’язана з підприємницькою, і власних потреб.

Пунктом 4 розділу I Інструкції визначено, що банки мають право відкривати поточні, вкладні (депозитні) рахунки та рахунки умовного зберігання (ескроу), зокрема, резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам).

При цьому поточний рахунок –це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України (п.п. 6 п. 3 розділу I Інструкції).

Згідно з п. 14 розділу І Інструкції особливості здійснення операцій за рахунками окремих клієнтів визначаються у положеннях Інструкції, якими встановлюються особливості порядку їх відкриття.

Клієнти банків здійснюють валютні операції за рахунками відповідно до валютного законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань здійснення операцій з валютними цінностями.

Крім того, Законом України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі – Закон № 2473) визначено правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Принципи валютного регулювання, які викладені у ст. 2 Закону № 2473, передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб – резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Згідно з п. 4 ст. 5 Закону № 2473 порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Кодексу).

Враховуючи зазначене, положеннями глави 1 розділу ХІV Кодексу не встановлено обмеження щодо отримання фізичною особою – підприємцем– платником єдиного податку 3 групи доходу у іноземній валюті, який перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу, на рахунок, відкритийу будь-якому банку України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї підприємницької діяльності у іноземній валюті.

Поточний рахунок відкривається фізичними особами– підприємцямидля зберігання грошових коштів і здійснення всіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чинного законодавства.

Зауважуємо, що відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексутимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема,статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно з п.п. 69.9п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.

Відповідно п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.