Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.11.2022 р. № 2097/ІПК/99-00-04-01-04-06

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань справляння земельного податку (далі – Податок),  керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Товариство поінформувало, що має акт на право постійного користування земельною ділянкою (далі – Ділянка), виданий 16.02.2000, та є платником Податку. У 2021 році Товариство розпочало процедуру поділу земельної ділянки і має рішення Харківської міської ради щодо дозволу на розробку технічної документації із землеустрою. Земельна ділянка поділена за 3 об’єкти з присвоєнням кадастрових номерів, про що свідчать витяги з Державного земельного кадастру. Кадастровий номер Ділянки скасований. Товариство отримало Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку нових земельних ділянок (далі – Витяги), водночас станом на дату звернення Харківською міською радою рішення про надання Товариству права користування цими земельними ділянками не прийнято.

Товариство запитує (1) чи залишається за ним право постійного користування Ділянкою, (2) чи залишається Товариство платником Податку за Ділянку, (3) чи зазначати у податковій декларації з плати за землю цю Ділянку чи нові земельні ділянки, (4) чи правомірно використовувати отримані Витяги.

Щодо першого питання зазначаємо, що питання визначення або підтвердження форми власності суб’єкта господарювання не відноситься до компетенції ДПС.

Щодо другого питання.

Обов’язок платника плати за землю із справляння плати за землю настає у власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування земельними ділянками (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України (далі – Кодекс)).

Разом з цим ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно з приписами п. 286.1 ст. 286 Кодексу підставою для нарахування Податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

в) дані державних актів, якими посвідчено право власності або право постійного користування земельною ділянкою (державні акти на землю);

г) дані сертифікатів на право на земельні частки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Враховуючи зазначене, до моменту державної реєстрації припинення дії акту на право постійного користування та внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині скасування права постійного користування Ділянкою та набуття права користування новими земельними ділянками, Товариство є платником Податку за всю земельну ділянку, яка надана йому у постійне користування.

Щодо третього та четвертого питання.

В контексті вимог Кодексу у податковій декларації з плати за землю Товариство має зазначити Ділянку, дані акта на право постійного користування та нормативну грошову оцінку Ділянки.

Після отримання права користування новими земельними ділянками та державної реєстрації цього права Товариство має надати уточнюючу податкову декларацію.

Звертаємо увагу, що відповідно до п. 102.9 ст. 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, передбачено зупинення перебігу строків, визначених Кодексом (у тому числі зупинення строків надання індивідуальних податкових консультацій), іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених Кодексом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 гл. 3 розд. ІІ Кодексу).