Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.01.2018 р. № 259/М/99-99-13-01-02-14/ІПК

Державна фіскальна служба України розглянула Ваше запит щодо деяких питань визначення доходу фізичних осіб - підприємців та у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до статей 42, 43 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

На сьогодні для фізичних осіб - підприємців існує дві системи оподаткування доходів, одержуваних від здійснення підприємницької діяльності, кожна з яких регулюється окремими статтями Кодексу і має певні обмеження та переваги, а також різний порядок оподаткування таких доходів, ведення обліку доходів і витрат.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою -підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Податкового кодексу України (далі - Кодекс).

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Кодексу об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця. Перелік витрат визначено у ст. 177.4 Кодексу.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПКУ.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПКУ спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, передбачених п. 297.1 ст. 297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з п. 292.1 ст. 291 ПКУ доходом платника єдиного податку для фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 цієї статті.

Водночас згідно із п. 292.4 ст. 292 ПКУ у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

При цьому фізична особа - підприємець, яка виплачує дохід за товари, (роботи, послуги) фізичній особі, зобов’язана виконати функцію податкового агента.

Відповідно до п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб це фізична особа - підприємець, яка зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV Кодексу;

Згідно з п.п. „б” п. 176.2 ст. 176 Кодексу, податкові агенти зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Відповідно до п.52.2 ст.52 ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.