Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.10.2022 р. № 1679/ІПК/26-15-04-05-08

Головне управління ДПС у м. Києві на звернення Товариства щодо справляння плати за землю, керуючись статтєю 52 глави 3 розділу ІІ  Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами (далі - Кодекс), повідомляє.

Товариство, поінформувало що є власником нежилих приміщень у багатоквартирному будинку (далі – Будинок), право власності чи користування на  земельну ділянку під будинком не оформлено.

Товариство, посилаючись на норми чинного законодавства запитує про наявність у нього обов’язку щодо нарахування та сплати плати за землю.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу) користування землею у двох формах: земельного податку, який сплачується власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачами, якими відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування та орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди (п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням принципу платного використання чужих земельних ділянок, реалізація якого у разі набуття відповідного права на земельну ділянку або її частину здійснюється у формі плати за землю.

Чинне законодавство пов’язує виникнення в особи обов’язку справляння плати на землю одночасно з моментом проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, на якій воно розміщене (п. 287.8 ст. 287 Кодексу, ст. 120 Земельного кодексу).

Про таке свідчать правові висновки у постановах Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 804/5488/16, від 17.04.2018 у справі № 2а-10031/12/2670, від 23.10.2020 № 804/5486/16, в яких викладена позиція, що з моменту набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (нежитлового приміщення) обов’язок зі сплати податку за земельну ділянку, на якій розміщений такий об’єкт, покладається на особу, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду на підставі норми п. 287.6 ст. 287 Кодексу, де обов’язок сплати податку за земельні ділянки настає з моменту державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці (до 01.01.2015), та з моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку (після 01.01.2015).

При цьому згідно з частиною другою ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку, зокрема права на Ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, права на земельну ділянку під Будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку як об’єкта спільної власності у Державному земельному кадастрі у порядку, передбаченому ст. 42 Земельного кодексу України, відповідно до особливостей здійснення права власності у Будинку, пов’язаних з реалізацією прав та виконанням обов’язків його співвласників щодо його утримання та управління, визначених Законом України від 14 травня 2015 року № 417-VIII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

З огляду на викладене, Товариство, яке володіє нежитловою нерухомістю  у Будинку, свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через особу, яка має відповідні права (власності або користування) на земельну ділянку, на якій розташований Будинок.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.