Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.10.2022 р. № 1724/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо окремих питань оподаткування доходів нерезидента від здійснення операцій із продажу корпоративних правта, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах. В 2012 році ТОВ здійснило продаж корпоративних прав у статутному капіталі юридичної особи-резидента Україниюридичній особі-нерезиденту, зареєстрованій за законодавством Республіки Кіпр і визнало дебіторську заборгованість в сумі продажу, передбаченій укладеним договором купівлі-продажу корпоративних прав. Нерезидент не має постійного представництва на території України, однак має довідку з інформацією за звітний податковий період (рік), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. Заборгованість нерезидента за укладеним договором купівлі-продажу корпоративних прав не відповідає ознакам безнадійної заборгованості, визначеної Кодексом. У звітному податковому періоді (році) між ТОВ та нерезидентом боржником планується укладення договору про прощення боргу.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:

1. Чи звільняється від оподаткування відповідно до Кодексу дохід юридичної особи-нерезидента, зареєстрованої за законодавством Республіки Кіпр, що буде визнаний таким нерезидентом у звітному податковому періоді (році) внаслідок прощення ТОВ заборгованості нерезидента за укладеним договором купівлі-продажу корпоративних прав, якщо нерезидент має довідку з інформацією за звітний податковий період (рік) відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу, яка підтверджує, що нерезидент є резидентомкраїни, з якою укладено міжнародний договір України?

 

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначає Закон України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275).

Частиною першою ст. 13 Закону № 2275 передбачено, що вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 21 Закону № 2275 учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам.

Підпунктом 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦКУ) мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Згідно ст. 605 ЦКУ зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відповідно до п.п. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Кодексуу разі прощення дебіторської заборгованостітака заборгованість розглядається як безповоротна фінансова допомога, а саме: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладання таких договорів.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення (п.п. «к» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Резидент, у тому числіфізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадитьнезалежнупрофесійнудіяльність, абосуб’єктгосподарювання (юридична особа чифізична особа - підприємець), якийобравспрощену систему оподаткування, абоінший нерезидент, якийпровадитьгосподарськудіяльність через постійнепредставництво на території України, якіздійснюють на користь нерезидента абоуповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джереломйогопоходження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, щоведуться в національнійвалюті), утримуютьподаток з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крімдоходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їхсуми та за їхрахунок, щосплачується до бюджету під час такоївиплати, якщоінше не передбаченоположеннямиміжнароднихдоговорів України з країнамирезиденціїосіб, на користьякихздійснюютьсявиплати, що набрали чинності. Вимогицього абзацу не застосовуються до доходівнерезидентів, щоотримуються ними через їхпостійніпредставництва на території України. (п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Якщо дохід виплачується нерезиденту у будь-якій формі, відмінній від грошової, або якщо податок на доходи нерезидента не було утримано з відповідного доходу під час виплати (у тому числі під час виплат доходів, прирівняних за цим Кодексом до дивідендів), такий податок підлягає нарахуванню та сплаті виходячи з такого розрахунку:

Пс = СД*100/(100 - СП) - СД, де:

Пс - сума податку до сплати;

СД - сума виплаченого доходу;

СП - ставка податку, встановлена цим підпунктом.

Отже, у разі якщо юридична особа-резидент здійснює прощення дебіторської заборгованості нерезиденту України, яка виникла то така операція оподатковується виходячи з розрахунку, наведеного у п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, та сплачується резидентом під час такої виплати (прощення), якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата.

Згідно із п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового звітного періоду збільшується зокрема на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення п.п. 140.5.9 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Отже, у разі якщо нерезидент не сплачує податок на прибуток із суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої в результаті прощення боргу за його зобов’язаннями, відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, то платник податку-резидент України має збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму такої безповоротної фінансової допомоги відповідно до вимог п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Водночас, якщо операція з прощення боргу такому нерезиденту підпадає під визначення контрольованої, за такою операцією платник податку – резидент формує різницю згідно з п.п. 140.4.2 п. 140.4 ст. 140 Кодексу.

При цьому зазначаємо, що для цілей ст. 39 Кодексу, в тому числі при доведенні обставин, що свідчать про відсутність ділової мети, у випадках, визначених п. 140.5 ст. 140 Кодексу, які передбачають застосування відповідних положень ст. 39 Кодексу, застосовуються положення п.п. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Для цілей оподаткування вважається, що операція, здійснена з нерезидентами, не має розумної економічної причини (ділової мети), якщо:

головною ціллю або однією з головних цілей операції є несплата (неповна сплата) суми податків та/або зменшення обсягу оподатковуваного прибутку платника податків;

у зіставних умовах особа не була б готова придбати (продати) такі товари, роботи (послуги), нематеріальні активи, інші предмети господарських операцій, відмінні від товарів, у непов’язаних осіб.

Водночас зазначаємо, що кожен конкретний випадок має розглядатися із урахуванням обставин здійснення відповідних операцій, договірних умов, всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались та з урахуванням критеріїв, визначених положеннями Кодексу.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.