Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.10.2022 р. № 1779/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо порядку складання податкових накладних та віднесення на їх підставі сум ПДВ до податкового кредиту і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, постачальником було подано судові позови про стягнення з Товариства заборгованості за поставлені йому товари/послуги

За результатами судових розглядів сторони досягли мирових угод, які були затверджені відповідними ухвалами господарського суду. Згідно з мировими угодами Товариство зобов’язується сплатити на користь постачальника частину заборгованості, яка є предметом позовів, а постачальник після отримання коштів від Товариства - скласти податкові накладні виходячи із суми таких отриманих коштів.

Після сплати Товариством коштів згідно з мировими угодами постачальником було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкові накладні не на всю суму отриманих від Товариства коштів, а лише на її частину. На запит Товариства постачальником надано інформацію, що реєстрацію в ЄРПН відповідних податкових накладних зупинено. При цьому Товариство та постачальник не дійшли згоди щодо переліку документів, які мають підтверджувати здійснені сторонами операції.

Повідомляючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо можливості складання постачальником та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на підставі ухвал суду, зокрема, про затвердження мирових угод, та платіжних документів, що підтверджують сплату Товариством коштів відповідно до таких мирових угод, а також щодо можливості віднесення Товариством сум ПДВ до податкового кредиту на підставі таких податкових накладних.

Водночас, як вбачається із звернення, Товариство ставить під сумнів правомірність первинних документів, якими постачальник підтверджує операції з постачання товарів/послуг, та не надає інформації щодо факту здійснення таких операцій.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну  в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПКУ передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПКУ).

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6 статті 198 ПКУ).

Отже, з урахуванням норм пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 ПКУ податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна складатися і реєструватися в ЄРПН особою, яка здійснює постачання таких товарів/послуг, на особу, якій здійснюється постачання товарів/послуг, на дату першої події за операцією (дату постачання товарів/послуг чи дату сплати коштів, залежно від того, яка з цих подій відбулася раніше) та лише за умови, що така господарська операція на таку дату мала місце або було здійснено перерахування авансу в рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання яких буде здійснено у майбутніх звітних періодах. Показники такої податкової накладної повинні відповідати первинним (бухгалтерським) документам, складеним за господарською операцією.

Право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у платника податку – покупця товарів/послуг на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм ПКУ та зареєстрованої в ЄРПН платником податку – постачальником товарів/послуг.

Зважаючи на те, що згідно з інформацією, наданою у зверненні, судові позови було подано постачальником у зв’язку з відсутністю оплати Товариством за поставлені йому товари/послуги, то за операціями з постачання таких товарів/послуг (якщо такі операції фактично були здійснені) датою виникнення податкових зобов’язань є дата відвантаження товарів / оформлення належним чином документу, що підтверджує факт надання послуг (дати перших подій за операціями), а не дати затвердження мирових угод чи дати оплати (у тому числі часткової) таких товарів/послуг відповідно до мирових угод.

Якщо ж операція з постачання товарів/послуг фактично здійснена не була (відвантаження товарів / надання послуг фактично не відбувалося), то податкова накладна у даному випадку не може бути складена (у тому числі у разі укладання між сторонами мирової угоди та здійснення оплати відповідно до такої мирової угоди).

У ситуації, описаній у зверненні, податкові накладні за такими операціями відповідно до норм ПКУ мають бути складені на дати відвантаження товарів та оформлення документу, який підтверджує факт надання послуг, виходячи з вартості таких поставлених товарів / наданих послуг, та відповідати первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такими операціями.

Таким чином, ухвала суду, зокрема, про затвердження мирових угод, не може бути підставою для складання податкових накладних.

Щодо складання податкових накладних на підставі платіжних документів, то податкова накладна може бути складена на дату оформлення таких платіжних документів лише у разі, якщо оплата товарів/послуг, яка підтверджується таким платіжними документами, є першою подією за такою операцією. Як вбачається із звернення, платежі здійснювалися Товариством на підставі рішень суду, якими затверджено мирові угоди, тому платіжні документи, що підтверджують факт такої оплати, у даному випадку не можуть бути підставою для складання на дату їх оформлення податкової накладної.

Врегулювання питань господарських правовідносин між суб’єктами господарювання не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).