Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.09.2022 р. № 1417/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні операцій з постачання товарів, авансову оплату за які отримано в період застосування постачальником спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 2 відсотки доходу, а також аналогічне за змістом звернення та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством в періоді застосування спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 2 відсотки доходу було отримано попередню оплату (аванс) від покупця за товар. Надалі, після переходу Товариства на загальну систему оподаткування та відновлення його реєстрації платником ПДВ, даний товар було ввезено на митну територію України у митному режимі імпорту. На підставі митної декларації суми ПДВ включаються Товариством до складу податкового кредиту. Постачання ввезеного товару покупцю здійснюється в періоді перебування Товариства на загальній системі оподаткування та поновлення реєстрації платником ПДВ.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо необхідності нарахування податкових зобов’язань з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу при постачанні такого імпортованого товару після відновлення реєстрації Товариства платником ПДВ.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань,  на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ Кодексу.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу визначено, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V Кодексу (пункт 201.8 статті 201 розділу V Кодексу).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв’язку з ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку (пункт 201.12 статті 201 розділу V Кодексу).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 розділу V Кодексу для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов’язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 розділу V Кодексу.

Пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу передбачено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, – у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях.

З метою застосування пункту 198.5 статті 198 розділу V Кодексу податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях – на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, – на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Особливості застосування  спрощеної системи оподаткування встановлені главою 1 розділу XIV та підрозділами 8 і 10 розділу ХХ Кодексу.

Пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу встановлено, що тимчасово,                з 1 квітня 2022 року до припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, положення розділу XIV «Спеціальні податкові режими» Кодексу застосовуються з урахуванням особливостей, визначених зазначеним пунктом.

Згідно з підпунктом 9.4 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу, встановлюється у розмірі 2 відсотки доходу, визначеного відповідно до статті 292 глави 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з підпунктом 9.5 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу, звільняються від обов’язку нарахування та сплати ПДВ за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з ПДВ, а їх реєстрація платником ПДВ є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником ПДВ для цілей пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу, призупиняються права та обов’язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу ХХ Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених підпунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені пунктом 9 підрозділу 8 розділу ХХ Кодексу, вважаються такими, що не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

При визначенні податкових зобов’язань з податку на додану вартість діє правило першої події, встановлене пунктом 187.1 статті 187 розділу V Кодексу. Отже, якщо за товар отримано аванс в періоді застосування постачальником спрощеної системи оподаткування зі сплатою єдиного податку за ставкою 2 відсотки доходу, то податкові зобов’язання з ПДВ у даному випадку нараховуватись не будуть (у тому числі якщо фактичне відвантаження товару буде здійснюватися після переходу постачальника на загальну систему оподаткування), оскільки перша подія (отримання авансу) припадає на період, коли реєстрація платником ПДВ такого постачальника була призупинена. 

У разі, якщо товар, який надалі підлягає поставці в рахунок такого отриманого (без нарахування ПДВ) авансу, постачальник ввозить на митну територію України після переходу на загальну систему оподаткування та відновлення реєстрації платника ПДВ, та суми ПДВ, зазначені у відповідній митній декларації, включаються постачальником до податкового кредиту, то на дату виникнення підстав для включення таких сум ПДВ до податкового кредиту такий платник податку (постачальник) зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V Кодексу, оскільки такий ввезений товар вважається таким, що використаний в операції, яка не є об’єктом оподаткування.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.