Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо оподаткуванняоперацій з надання в оренду нерухомого майна, яке належить нерезиденту,такеруючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
У своєму зверненні Товариство повідомляє, що є платником податку на прибуток на загальних підставах та платником ПДВ та плануєза договором доручення укладати від імені нерезидента договори оренди нерухомого майназ резидентами України, вести розрахунки за такими операціями та виконувати функції податкового агента.
Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Який порядок оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ представницьких послуг платника податків (повіреного), який є платником податку на прибуток на загальних підставах та платником ПДВ, які надаються нерезиденту за договором доручення?
2. Який порядок оподаткування податком на прибуток підприємств та ПДВ операцій платника податків (повіреного), який є платником податку на прибуток підприємств на загальних підставах та ПДВ, пов’язаних з виконанням договору оренди нерухомого майна, укладеним від імені нерезидента України за договором доручення, з орендодавцями – резидентами України, платниками ПДВ?
Щодо питань1 та 2.
Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).
Правові основи укладення договору доручення визначено статтями 1000 – 1010 ЦКУ.
За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (частина перша ст. 1000 ЦКУ).
Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (частина друга ст. 1000 ЦКУ).
Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша ст. 1002 ЦКУ).
Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (частина друга ст. 1002 ЦКУ).
Статтею 759 ЦКУ визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Статтями 284 та 286 Господарського кодексу України визначено, що істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Операції платника податку щодонаданнярезидентам України за договором доручення з нерезидентом послуг з оренди нерухомого майна відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування і, відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за такими операціями Кодексом не передбачено.
Водночас необхідно враховувати, що у разі якщо операції з реалізації товарів (робіт, послуг) на користь нерезидентів (у вашому випадку агентські послуги) підпадають під визначення контрольованих, платник податку самостійно коригує ціни в таких операціях згідно з вимогами п.п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 та визначає різницю відповідно до положень п.п. 140.5.1 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.
При цьому, відповідно до п.п. 140.5.5 1 п. 140.5 ст. 140 фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшуєтьсяна суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), реалізованих на користь:
нерезидентів зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу;
нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. «г»п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 Кодексу, але без подання звіту.
Слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).
Отже, питання щодо порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій з надання за договорами доручення представницьких послуг нерезиденту з оренди його нерухомого майна таоперацій платника податку щодонадання послуг резидентам України з оренди нерухомого майна за договором доручення з нерезидентом належить до компетенції Міністерства фінансів України.
Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.
Пунктами 186.2 – 186.4 ст. 186 Кодексу встановлено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.
Місцем постачання послуг, які пов'язані з нерухомим майном, у тому числі що будується, зокрема інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується, є фактичне місцезнаходження нерухомого майна (п.п. «в» підпункту 186.2.2 п. 186.2 ст. 186 Кодексу).
Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.31 ст. 186 Кодексу, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 Кодексу).
Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Пунктом 189.4 ст. 189 Кодексу визначено, що базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому ст. 188 Кодексу. Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 Кодексу.
Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198 і 201 Кодексу.
Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 ст. 201 Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни. Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Отже, з урахуванням вищезазначеного, податкова накладна за операцією з постачання товарів/послуг повинна складатися і реєструватися в ЄРПН безпосередньо особою, яка здійснює постачання таких товарів/послуг, на особу, якій здійснюється постачання товарів/послуг, та лише за умови, що така господарська операція мала місце або було здійснено перерахування авансу в рахунок оплати вартості товарів/послуг, постачання яких буде здійснено у майбутніх звітних (податкових) періодах.
Враховуючи вищенаведене, операції Товариства (повіреного) з постачання нерезиденту (довірителю) послуг за договором доручення (вчинення дій, визначених у розділі 1 договору доручення, доданого до звернення) будуть об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуватимуться ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. При цьому база оподаткування ПДВ за такими операціями визначатиметься, виходячи із суми винагороди, що отримуватиметься Товариством (повіреним) у межах та на умовах договору доручення.
Щодо операцій Товариства (повіреного) з постачання послуг із оренди нерухомого майна резидентам України за договором оренди, укладеного від імені нерезидента у межах договору доручення, та такі операції
будуть об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковуватимуться у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. При цьому база оподаткування ПДВ за такими операціями визначатиметься, виходячи з договірної вартості таких послуг з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.
Згідно з п. 18.1 ст. 18 Кодексуподатковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків (п. 18.1 ст. 18 Кодексу).
Відповідно до ст. 16 Кодексу платник податків зобов’язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи (п. 35.1 ст. 35 Кодексу). Податковим обов’язком визнається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом (п. 36.1 ст. 36 Кодексу).
Пунктом 36.4 ст. 36 Кодексу прямо передбачено, що виконання податкового обов’язку може здійснюватися платником самостійно або задопомогоюсвогопредставникачи податкового агента. При цьому, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов’язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи (п. 36.5 ст. 36 Кодексу).
Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, – податковим агентом, або представникомплатникаподатку (п. 38.2 ст. 38 Кодексу).
Представникамиплатникаподатків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов'язаних із сплатою податків, на підставі закону абодовіреності (п. 19.2 ст. 19 Кодексу). Представник платника податків користується правами, встановленими цим Кодексом для платників податків (п. 19.3 ст. 19 Кодексу).
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2024 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |