Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.09.2022 р. № 1433/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо обігу пального та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що основною господарською діяльністю Товариства є «складське господарство» (КВЕД 52.10). Товариством 04.06.2019 зареєстровано в системі електронного адміністрування реалізації пального усі акцизні склади, розпорядниками яких є Товариство. З цього часу Товариство здійснювало відповідальне зберігання та відпуск пального (нафтопродукти) зі своїх акцизних складів на акцизні склади замовників/поклажодавців виключно на виконання умов договорів відповідального зберігання.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи виокремлює абзац другий п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (в редакції із змінами, внесеними Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон № 1797) операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на виконання умов договору зберігання від операцій з передачі пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів як дві самостійні господарські операції, тобто події, які характеризують окремі господарські дії (факти), що викликають зміни в структурі активів та зобов'язань підприємства.

2. Чи вважаються операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України від виконавця/зберігача до замовника/поклажодавця на виконання умов договору відповідального зберігання пального (нафтопродуктів) реалізацією пального у розумінні абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (в редакції із змінами, внесеними Законом № 1797)?

Не вважалися реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу)

 

До запитання 1.

 

Згідно із абзацом другим п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (в редакції Закону № 1797) не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.

Зміни до абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу в частині доповнення переліку операцій, які не є операціями з реалізації пального,  операціями з передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками, було внесено Законом № 1797.

Отже, зазначена у абзаці другому п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу норма виокремлює операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання від операцій з передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно). При цьому операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального виробниками такого пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно) є операціями з реалізації пального.

Звертаємо увагу, що зазначена редакція абзацу другого п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу була чинною до 01.07.2019.

 

До запитання 2.

 

Відповідно до п. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, що реалізує пальне.

Після внесення Законом № 1797 змін до  п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу (без врахування змін, внесених до цього підпункту в подальшому),  реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу була визначена як будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважалися реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до Закону України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» з 01.07.2019 запроваджено Систему електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі – СЕА РПСЕ).

Відповідно до чинних норм п.п. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу / акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального, з якого сплачено акцизний податок, виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки суб'єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу.

Відповідно до п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, акцизний склад – це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Також у п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено умови, за яких приміщення або територія не є акцизним складом.

Відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Отже, з 01.07.2019 у суб'єкта господарювання, який надає іншим особам послуги зі зберігання, навантаження-розвантаження пального, місця зберігання пального підпадають під визначення акцизного складу згідно                                з п.п. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а суб'єкт господарювання вважається розпорядником акцизного складу відповідно до п.п. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому під визначення реалізації пального підпадають операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу, зокрема, але не виключно, до акцизного складу / акцизного складу пересувного, будь-яким іншим особам.

Звертаємо увагу, що з 01.07.2019 оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії (ст. 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»).

Отже, у разі, якщо суб'єкт господарювання здійснював діяльність, пов'язану із навантаженням-розвантаженням, зберіганням пального виключно на підставі договорів зберігання, такі операції не вважалися операціями з реалізації пального тільки до 01.07.2019.

Слід зазначити, що до звернення Товариства не надано будь-яких первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій,  відповідно надати більш ґрунтовну відповідь на порушені питання не видається можливим.

Інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.