Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.09.2022 р. № 1447/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг із перегону вантажних транспортних засобів (тягачів) «своїм ходом», та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, основним видом діяльності Товариства є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та країнах Європи.

Крім цього Товариство надає послуги з перегону вантажних транспортних засобів (тягачів) з країн Європи до України. Така послуга полягає в тому, що водії Товариства їдуть в Європу та здійснюють перегон в Україну вантажних транспортних засобів (тягачів) клієнта «своїм ходом», які після проведення митного оформлення доставляються клієнту.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) можливості застосування нульової ставки ПДВ згідно з підпунктом 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ до операцій Товариства з постачання послуг із перегону вантажних транспортних засобів (тягачів) «своїм ходом»;

2) порядку оподаткування ПДВ операцій Товариства з постачання клієнту послуг із перегону вантажних транспортних засобів (тягачів) «своїм ходом».

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 1 Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) від 01 липня 1970 року, ратифікованої Законом України від 07 вересня 2005 року                № 2819-ІV «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні, автомобільні перевезення (ЄУТР)», який набрав чинності 11.10.2005, термін:

«транспортний засіб» означає будь-який автомобіль або причіп; цей термін охоплює будь-яку комбінацію транспортних засобів;

«автомобіль» означає будь-який самохідний автотранспортний засіб, що зазвичай використовується для автомобільних перевезень людей чи вантажів або для буксирування дорогами транспортних засобів, що використовуються для перевезення людей чи вантажів; цей термін не охоплює сільськогосподарські трактори;

«причіп» означає будь-який транспортний засіб, призначений для буксирування автомобілем; цей термін охоплює також напівпричепи;

«комбінація транспортних засобів» означає з'єднані транспортні засоби, які переміщуються дорогами як одне ціле;

«автомобільні перевезення» означає будь-яке переміщення дорогами, що відкриті для загального користування, навантаженого чи не навантаженого, з пасажирами чи без, транспортного засобу, який використовується для перевезення пасажирів або вантажів;

«міжнародні автомобільні перевезення» означає автомобільні перевезення з перетином принаймні одного кордону;

«водій» означає будь-яку особу, незалежно від того, працює вона за наймом чи ні, яка керує транспортним засобом навіть протягом короткого періоду або яка перевозиться транспортним засобом для того, щоб вона могла ним керувати в разі необхідності.

Правове регулювання перевезень регулюється главою 64 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) та главою 32 Господарського кодексу України (далі - ГКУ).

Відповідно до частини першої статті 908 ЦКУ перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Згідно зі статтею 306 ГКУ перевезенням вантажів у ГКУ визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо- технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

При цьому автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (стаття 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344)).

Вантаж − це майно, крім багажу, а також бортових припасів (для повітряних, морських та річкових суден), що перевозиться транспортними засобами (пункт 2 статті 1 Закону України від 05 листопада 2009 року № 1710-VІ «Про прикордонний контроль» (далі - Закон № 1710).

Майно − це сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя (стаття 139 ГКУ).

Отже, з огляду на положення ЦКУ, ГКУ, Законів №№ 2344 і 1710 перевезення (у тому числі міжнародне) вантажів (у тому числі транспортних засобів) являє собою фактичне перевезення, що повинно здійснюватися безпосередньо відповідними видами транспорту.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та  підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а», «б», «в» і «е» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання:

товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України;

ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту;

послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктами 186.2- 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Відповідно до підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, є місце фактичного їх постачання. До таких послуг належать:

а) послуги, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

б) послуги із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

в) послуги, пов'язані із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

г) послуги із виконання ремонтних робіт і послуги із переробки сировини, а також інші роботи і послуги, що пов'язані з рухомим майном.

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Операції, зазначені у статті 185 розділу V ПКУ, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ (20 відсотків), яка є основною (пункт 194.1 статті 194 розділу V ПКУ).

Операції з постачання послуг з міжнародного перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою  (підпункт «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ). При цьому для цілей застосування підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Такими документами можуть бути:

авіаційна вантажна накладна (Air Waybill);

міжнародна автомобільна накладна (CMR);

накладна СМГС (накладна УМВС);

коносамент (Bill of Lading);

накладна ЦІМ (СІМ);

вантажна відомість (Cargo Manifest);

інші документи, визначені законами України.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку - превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

 

Щодо питань 1 і 2

 

У разі, якщо зазначена у зверненні послуга постачається Товариством без фактичного використання (залучення) відповідних видів транспорту (залізничного, автомобільного, морського, річкового, авіаційного), зокрема здійснюється перегон вантажних транспортних засобів (тягачів) «своїм ходом», то операція з постачання такої послуги не підпадає під категорію операцій, визначених підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 розділу V ПКУ, та, відповідно, нульова ставка податку до такої операції не застосовується.

При цьому, оскільки послуга з перегону вантажних транспортних засобів (тягачів) «своїм ходом» безпосередньо не визначена у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, то місцем постачання такої послуги           відповідно до пункту 186.4 статті 186 розділу V ПКУ є місце реєстрації її постачальника. У розглянутій у зверненні ситуації постачальником послуги з перегону вантажних транспортних засобів (тягачів) «своїм ходом» є Товариство, яке зареєстровано на митній території України, а отже операція Товариства з постачання такої послуги є об’єктом оподаткування ПДВ та підлягає оподаткуванню податком у загальновстановленому порядку за ставкою                      20 відсотків.

З питання віднесення послуг з перегону вантажних транспортних засобів (тягачів) «своїм ходом» до тієї чи іншої категорії послуг ДПС рекомендує звернутися до Міністерства економіки України та/або ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником Державного класифікатора продукції та послуг, за адресою: 79008, м. Львів,  вул. Кривоноса, 6.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).