Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 15.09.2022 р. № 1468/ІПК/25-01-04-02-10

Головне управління ДПС у Чернігівській області розглянуло звернення   щодо питання, пов’язаного з нарахуванням неустойки та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє, повідомляє.

  Як викладено у зверненні, платник податку відповідно до наданих повноважень виступає орендодавцем цілісних майнових комплексів комунальних підприємств обласної ради, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць), нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна (далі – орендодавець). Орендодавцем було укладено договір оренди нерухомого майна з орендарем. Після закінчення терміну договору оренди орендар, порушуючи умови договору, не виконав обов'язку з повернення орендованого майна. Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки  відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо податкових наслідків у разі нарахування неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

Уразі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відносини найму (оренди) регулюються главою 58 (статті 759 - 786) Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Неустойкою (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання (стаття 549 ЦКУ).

Згідно зі статтею 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (стаття 762 ЦКУ).

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (стаття 763 ЦКУ).

Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦКУ).

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час просрочення (стаття 785 ЦКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема є постачання послуг іншій особі на безоплатній основі (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Отже, згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПКУ сума неустойки, що нараховується наймодавцем наймачу за невиконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, не включається до бази оподаткування ПДВ.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, Головне управління ДПС у Чернігівській області інформує, що платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Якщо зазначена у зверненні неустойка, що нараховується орендодавцем (наймодавцем) орендарю (наймачу) за невиконання обов'язку щодо повернення орендованого майна, за своєю фактичною сутністю є неустойкою у розумінні норм ПКУ і ЦКУ, то така нарахована орендодавцем (наймодавцем) неустойка до бази оподаткування ПДВ не включається.

Разом з цим, якщо орендодавець (наймодавець) після закінчення дії договору оренди припиняє нарахування орендної плати, але при цьому орендар (наймач) продовжує користуватися об'єктом оренди (найму), то у такому випадку надання орендодавцем (наймодавцем) послуги з оренди фактично не припиняється, однак з дати припинення нарахування орендодавцем (наймодавцем)  орендної плати вказана послуга починає постачатися орендарю (наймачу) на безоплатній основі.

Зокрема, операція орендодавця (наймодавця) з постачання орендарю (наймачу) послуг із оренди на безоплатній основі згідно з пунктом 185.1             статті 185 ПКУ та з урахуванням норм підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ є об'єктом оподаткування ПДВ. За такою операцією орендодавець (наймодавець) зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної пунктом 188.1 статті 188 ПКУ, яка при цьому не може бути нижче звичайних цін.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).