Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.09.2022 р. № 1500/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства            з обмеженою відповідальністю «_______» (далі – Товариство) щодо оподаткування орендних платежів, що сплачуються на користь нерезидента за договором оренди обладнання, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненнями Товариство планує взяти в оперативну оренду обладнання (редуктор) у нерезидента. Орендодавець – резидент російської федерації є власником зазначеного обладнання та не має постійного представництва на території України. Обладнання буде використовуватись Товариством в основному виробництві.

Питання звернень щодо надання індивідуальної податкової консультації таке:

Чи потрібно утримувати податок на доходи нерезидента при виплаті з суми орендної плати орендодавцю з урахуванням положень Угоди між Урядом України та урядом російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків?

 

Відповідно до п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу лізингова операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) – передача основних засобів у володіння та користування фізичним та/або юридичним особам (лізингоодержувачам) за плату та на визначений строк.

При цьому оперативний лізинг (оренда) – операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (п.п. «а» п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 статті 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею, до яких серед інших належить лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента – лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (абз. «ґ» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до вимог п.п. 141.4.2 пункту 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Таким чином, Товариство при виплаті нерезиденту платежів за оренду в своїх приміщеннях обладнання, що належить нерезиденту, утримує податок за ставкою 15 відсотків, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору України з країною резиденції нерезидента. 

Водночас необхідно звернути увагу на те, що згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу нерезиденти – це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійне представництво – постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, нерезидент, який здійснює господарську діяльність на території України, повинен створити постійне представництво.

Оскільки здавання нерезидентом в оренду обладнання є господарською діяльністю такого нерезидента, в результаті якої він отримує дохід на території України від таких послуг, нерезидент повинен створити постійне представництво та стати на облік в контролюючому органі за місцезнаходженням постійного представництва як платник податку на прибуток та визначати обсяг оподатковуваного прибутку відповідно до вимог п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, а також подавати податкову декларацію з податку на прибуток підприємств та сплачувати податок до бюджету.

 

Щодо застосування положень міжнародного договору, то згідно з п. 3.2 ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Угода між Урядом України і урядом російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків (далі – Угода), яку було ратифіковано Верховною Радою України            06 жовтня 1995 року (Закон України № 369/95-ВР), набрала чинності в українсько-російських податкових відносинах з 03 серпня 1999 року.

Наразі, згідно з офіційною інформацією, яка міститься на офіційному сайті Верховної Ради України (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/643_599#Text), Законом України «Про денонсацію Угоди між Урядом України і урядом російської федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків» № 2277-IX, ратифікованим Верховною Радою України 22 травня 2022 року, який набрав чинності                    08 червня 2022 року, Угоду денонсовано.

Припиненням дії, згідно зі ст. 2 Закону України від 29 червня 2004 року                        № 1906-IV «Про міжнародні договори України» (зі змінами та доповненнями), є, зокрема, денонсація, вихід з договору, тобто втрата міжнародним договором своєї сили за вольовим рішенням сторін.

Таким чином, із припиненням дії Угоди, правило, встановлене п. 3.2 ст. 3 Кодексу, не може бути застосоване при оподаткуванні доходів резидентів російської федерації із джерелом їх походження з України, зокрема тих, про які йдеться у зверненнях, що розглянуті.

Пунктом 52.2 ст. 52 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.