Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.01.2018 р. № 300/6/99-99-13-02-01-15/ІПК

Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит ............ від ............ № ............ , щодо застосування норм Закону України від 08 липня 2010

року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464) фермерськими господарствами, що надійшов листом від ............ № ............ (вх. ДФС № ............від ............) і повідомляє таке.

У частині другій статті 2 Закону № 2464 зазначено, що виключно Законом № 2464 визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом № 2464, або в частині, що не суперечить Закону № 2464 (пункт 1 статті 2 Закону № 2464).

У преамбулі до Закону України від 19 червня 2003 року № 973 «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973) зазначено, що законом, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України, є Закон № 973.

В Законі № 973 розрізняються поняття «голова фермерського господарства» та «члени фермерського господарства», які регламентуються різними статтями цього Закону.

Вичерпний перелік членів фермерського господарства визначено частиною 3 статті третьої Закону № 973.

Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі - Закон № 2148) внесено зміни до Закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2018 року, зокрема, частину першу статті 4 Закону № 2464 доповнено пунктом 5і.

Згідно із внесеними змінами платниками єдиного внеску визначено членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Отже, враховуючи норми частини третьої статті 3 Закону № 973 та пункту 5 і частини першої статті 4 Закону № 2464 обов’язок постановки на облік в органах доходів і зборів, сплати єдиного внеску в терміни визначені законодавством про єдиний внесок мають виключно члени фермерських господарств, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для членів фермерського господарства є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464, базою нарахування єдиного внеску для членів фермерських господарств є будь-який отриманий дохід (прибуток) у такому господарстві, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 973 трудові відносини у фермерському господарстві базуються на основі праці його членів та регулюються Статутом.

Отже принцип розподілу чистого прибутку фермерського господарства між його членами визначається Статутом такого господарства, а не нормами Закону № 2464, який визначає базу для нарахування єдиного внеску для членів фермерського господарства після розподілу доходу (прибутку) від чистого прибутку фермерського господарства.

Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону (частина друга статті 1 Закону № 973).

При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його Статуту (частина друга статті 3 Закону № 973).

Отже, засновники фермерського господарства, які є родичами або членами сім'ї, але при цьому відповідно до Статуту не є членами фермерського господарства, не є платниками єдиного внеску у розумінні Закону № 2464.

Крім того, повідомляємо, що згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.