Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.02.2023 р. № 273/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення                                  Товариства щодо порядку складання податкових накладних / розрахунків коригування та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством було укладено з покупцем договір № 1 на  постачання продукції власного виробництва. За таким договором покупцем було здійснено попередню оплату, на дату якої Товариством (постачальником) було складено податкову накладну. За договором № 1 було відвантажено лише частину продукції.

Після закінчення терміну дії договору № 1 між сторонами було укладено договір № 2 на постачання продукції, номенклатура якої, ціна та умови поставки відповідають тим, що були передбачені договором № 1. Також сторонами було досягнуто домовленість про залік залишку попередньої оплати за договором № 1 в рахунок оплати товарів за договором № 2 без повернення такої оплати на поточний рахунок покупця.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо необхідності складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання попередньої оплати за договором № 1, при зарахуванні частини такої попередньої оплати в рахунок оплати товарів за договором № 2 у ситуації, описаній у зверненні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше («перша подія»):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.1 статті 201 ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПКУ передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 192.1 статті 192 ПКУ якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН.

Відповідно до частини 2 статті 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, якщо на дату отримання попередньої оплати за договором № 1 постачальником були визначені податкові зобов'язання з ПДВ та складено відповідну податкову накладну, та надалі за домовленістю сторін частина попередньої  оплати за цим договором зараховується в рахунок оплати товарів за договором № 2, то постачальник на дату оформлення документа про зарахування таких коштів має скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної на дату отримання попередньої оплати.

При цьому, якщо за договором № 2 товари уже були поставлені, та на дату такої поставки («першої події») постачальником було складено та зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, то за фактом зарахування попередньої оплати за договором № 1 в рахунок оплати вартості товарів за договором № 2 податкова накладна постачальником не складається.

Якщо на дату оформлення документа про зарахування попередньої оплати за договором № 1 в рахунок оплати вартості товарів за договором № 2 такі товари за договором № 2 поставлені не були, то на таку дату постачальник повинен визначити податкові зобов'язання з ПДВ та скласти податкову накладну на суму попередньої оплати за договором № 2 («перша подія») і зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Водночас слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно порядку визначення податкових зобов’язань та складання податкових накладних / розрахунків коригування за операціями, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням договірних умов і суттєвих обставин здійснення таких господарських операцій, а також усіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.