Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.08.2022 р. № 1235/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення ПрАТ «» (далі – Товариство) щодо оподаткування податком на доходи нерезидента сум винагороди за надання послуг шефмонтажу обладнання та навчання персоналу з питань експлуатації та технічного обслуговування обладнання та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до інформації у зверненні Товариство планує укласти договір  з резидентом Канади щодо надання послуг шефмонтажу обладнання та навчання персоналу з питань експлуатації та технічного обслуговування обладнання.

Платник просить надати роз’яснення з наступних питань:

1. Чи розповсюджуються положення Конвенції між Україною і Канадою про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна на доходи, отримані нерезидентом від надання Товариству послуг шефмонтажу обладнання та навчання персоналу з питань експлуатації та технічного обслуговування обладнання?

2. Положення якої статті Конвенції між Україною і Канадою про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна розповсюджується на зазначені вище доходи нерезидента?

3. За якою ставкою оподатковуються доходи нерезидента від надання зазначених послуг?

4. До якого виду доходів з джерелом походження з України відповідно до п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу відносяться доходи нерезидента від надання послуг шефмонтажу обладнання та навчання персоналу з питань експлуатації та технічного обслуговування обладнання?

Щодо питань 1, 2

Особливості оподаткування податком на прибуток доходів юридичних осіб - нерезидентів визначено відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Україною і Канадою про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходів і майна (далі – Конвенція), яка ратифікована Законом України від 12.07.1996 № 339/96-ВР і є чинною в українсько-канадських податкових відносинах з 29.04.1997, застосовується до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) і поширюється на існуючі в Договірних Державах податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (п. 3 ст. 2 Конвенції). Критерії для визначення податкової резиденції осіб, на яких поширюється Конвенція, визначені ст. 4 (Резидент).

Відповідно до п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції для цілей її застосування термін «особа»  включає  фізичну  особу,  компанію  або будь-яке інше обʼєднання  осіб; терміни «підприємство Договірної Держави» та «підприємство другої Договірної Держави» означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави; терміни «Договірна Держава» і «друга Договірна Держава» означають залежно від контексту Україну або Канаду.

У контексті Конвенції оподаткування доходів (прибутку), отриманих від комерційної діяльності (зокрема діяльності з надання послуг певного характеру), в межах  відповідних договірних взаємовідносин між особами, на яких поширюється дія Конвенції – резидентів України та Канади, регулюється ст. 7 (Прибуток від комерційної діяльності) Конвенції, відповідно до п. 1 якої «прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює або здійснювало підприємницьку діяльність, як вказано вище,  прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва».

Згідно з п. 2 ст. 7 Конвенції, «з урахуванням положень пункту 3, якщо підприємство однієї Договірної Держави здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там постійне  представництво, то в кожній Договірній Державі до такого постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б одержати, якби було окремим і самостійним підприємством, зайнятим такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних умовах і діяло цілком незалежно від підприємства, постійним представництвом якого воно є, і від усіх інших осіб».

Підстави для визначення діяльності підприємства однієї Договірної Держави в іншій Договірній Державі такою, що утворює «постійне представництво» в цій іншій Державі, зазначено у ст. 5 (Постійне представництво) Конвенції, відповідно до п. 1 якої термін «постійне  представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.

При цьому у ст. 5 Конвенції наведено перелік видів (місць) комерційної діяльності, які є «постійним представництвом» у сенсі загального визначення, наведеного у п. 1 ст. 5 Конвенції. Зокрема, відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції «будівельний  майданчик або монтажний, або складальний обʼєкт вважаються постійним представництвом лише в тому разі, якщо вони існують більше дванадцяти місяців».

 Враховуючи зазначене, прибуток, отриманий особою, яка у розумінні Конвенції є резидентом Канади, від комерційної діяльності здійснюваної в Україні, підлягає оподаткуванню лише у Канаді (та, відповідно, звільняється від оподаткування в Україні), якщо канадський резидент не здійснює таку діяльність в Україні через розташоване в ній «постійне представництво».

Якщо комерційна діяльність резидента Канади в Україні у контексті ст. 5 Конвенції утворює «постійне представництво», прибуток такого постійного представництва підлягає оподаткуванню в Україні в частині, яка відноситься до такого представництва. При цьому оподатковуваний прибуток постійного представництва резидента Канади в Україні має визначатися як прибуток підприємства, що діє в повній незалежності від нерезидента, комерційна діяльність якого здійснюється в Україні через таке постійне представництво.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Щодо питань 3, 4

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа – підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або субʼєкт господарювання (юридична особа чи фізична особа – підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі
15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Перелік доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, визначено п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. «к» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу не підлягають оподаткуванню доходи нерезидента у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.85 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інжиніринг – надання послуг (виконання робіт) із складення технічних завдань, проектних пропозицій, проведення наукових досліджень і техніко-економічних обстежень, виконання інженерно-розвідувальних робіт з будівництва об'єктів, розроблення технічної документації, проектування та конструкторського опрацювання об'єктів техніки і технології, надання консультації та авторського нагляду під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також надання консультацій, пов'язаних із такими послугами (роботами).

Відповідно до п.п. «г» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу інжиніринг відноситься до доходів, отриманих нерезидентом із джерелом їх походження з України, які оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Отже, у разі якщо нерезидент здійснює діяльність з надання послуг, які підпадають під визначення «інжиніринг», то такі доходи нерезидента підлягають оподаткуванню податком на доходи нерезидента з джерелом походження з України у розмірі 15 %, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Водночас звертаємо увагу, що у разі якщо нерезиденти здійснюють господарську діяльність на території України відповідно до вимог п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то така діяльність підпадає під визначення постійного представництва і оподатковується у порядку, встановленому п.п. 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Так, у п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу надано визначення постійного представництва, відповідно до якого постійним представництвом вважається постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, карʼєр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

При цьому відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу з метою оподаткування термін «постійне представництво» включає:

а) будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо загальна тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю (в рамках одного проекту або пов'язаних між собою проектів), що виконуються нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, перевищує 12 місяців;

б) надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників, найнятих ним для таких цілей, якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як 183 дні у будь-якому дванадцятимісячному періоді;

в) осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають та звичайно реалізують повноваження вести переговори щодо суттєвих умов правочинів, внаслідок чого нерезидентом укладаються договори (контракти) без суттєвої зміни таких умов, та/або укладати договори (контракти) від імені нерезидента, у разі, якщо зазначена діяльність здійснюється особою в інтересах, за рахунок та/або на користь виключно одного нерезидента та/або пов'язаних із ним осіб - нерезидентів;

г) осіб, які на підставі договору, іншого правочину або фактично мають і звичайно реалізують повноваження утримувати (зберігати) запаси (товари), що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка запасів (товарів) від імені нерезидента, крім резидентів - утримувачів складу тимчасового зберігання або митного складу.

Отже, Кодексом надано перелік ознак (які є невиключними), що свідчать про наявність у резидента фактичних повноважень здійснювати в інтересах, за рахунок та/або на користь нерезидента відповідну діяльність, з метою оподаткування такого резидента як постійного представництва.

Тобто у разі наявності будь-якої ознаки, що наведені у п.п. 14.1.193 ст. 14 Кодексу, такий резидент  з метою оподаткування прирівнюється до постійного представництва.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно кваліфікації та порядку оподаткування платежів, здійснених платником податку на користь нерезидента за договорами про надання нерезидентом послуг шефмонтажу обладнання та навчання персоналу з питань експлуатації та технічного обслуговування обладнання, має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Отже, більш конкретну відповідь щодо оподаткування операцій за договорами про надання нерезидентом вищезазначених послуг надати неможливо, оскільки недостатньо інформації щодо суті здійснених операцій та умов зовнішньоекономічних контрактів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).