Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.02.2023 р. № 278/ІПК/99-00-16-01-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо довідки, яка підтверджує податковий статус нерезидента, з метою застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між Товариством та резидентом Республіки Словенія укладено договір, відповідно до якого нерезидент надає Товариству послуги з транспортування, транспортного експедирування та супутні до них послуги.

З метою застосування положень Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Словенія про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і капітал (далі – Конвенція) для підтвердження статусу резидента Республіки Словенія відповідно до ст. 103 Кодексу нерезидент надав довідку, сформовану в електронному вигляді.

Товариство просить надати розʼяснення з таких питань:

 Чи є довідка, сформована в електронному вигляді в системі Фінансової Адміністрації Республіки Словенія та роздрукована заявником, за умови здійснення її перекладу українською мовою в порядку, передбаченому чинним законодавством України, підставою для застосування норм Конвенції?

Чи необхідна легалізація у вигляді апостилю, виданої в електронному вигляді в Республіці Словенія довідки резидента Словенії?

Пунктом 103.2 ст. 103 Кодексу, якою встановлено порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України, визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним
міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4
ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно з п. 103.5 ст. 103 Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Таким чином,  зазначені положення ст. 103 Кодексу, крім тих, які стосуються форми зазначеної довідки, не містить інших застережень, зокрема щодо способу видачі цієї довідки компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України.

Положення Конвенції, яка є чинною в українсько-словенських податкових відносинах з 25.04.2007, застосовуються „до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав” (ст. 1) і поширюються на існуючі податки, одним з яких, зокрема в Україні, є „податок на прибуток підприємств” (ст. 2).

Для цілей цієї Конвенції термін „компетентний орган” означає стосовно   Словенії – „Міністерство  фінансів Республіки Словенія або його повноважний представникˮ ( п. 1 ст. 3 Конвенції).

Таким чином, згідно з порядком, встановленим ст. 103 Кодексу, резидент України, який виплачує резиденту Республіки Словенія доходи із джерелом їх походження з України, має право на самостійне застосування зменшеної ставки податку чи звільнення від оподаткування, передбачених Конвенцією на час виплати цих доходів, якщо їх отримувачем - нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), видану компетентним органом Словенії за формою та у спосіб, встановленими законодавством цієї країни. Водночас така довідка має відповідати зазначеним у п. 103.5 ст. 103 Кодексу вимогам щодо легалізації та перекладу на українську мову у порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 13 Закону України „Про міжнародне приватне право” визначено, що документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Згідно з положеннями Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, вчиненої в Гаазі 05 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі – Гаазька Конвенція) єдиною формальною процедурою, яка може вимагатись для засвідчення офіційних документів, які використовуються на території  держав-учасниць цієї Конвенції, має бути проставлення компетентним органом держави, в якій був складений документ, апостилю. Офіційні документи, на яких проставлено апостиль, не потребують будь-якого подальшого засвідчення (легалізації).

За інформацію, розміщеною на офіційних сайтах Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), Міністерства закордонних справ України (www.mfa.gov.ua) та Міністерства юстиції України (www.minjust.gov.ua), Словенія є однією з договірних держав - учасниць Гаазької Конвенції.

Разом з тим звертаємо увагу, що Кодексом регулюються відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, та визначаються повноваження контролюючих органів, до функцій яких належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на такі контролюючі органи (п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу).

Таким чином, надання роз’яснень з питань, які стосуються засвідчення іноземних офіційних документів, зокрема необхідності та особливостей проведення щодо таких документів, у тому числі виданих в електронному вигляді,  процедури легалізації, не належить до повноважень ДПС.

Питання, пов’язані із проведенням зазначеної процедури та практичним застосуванням положень Гаазької Конвенції в частині засвідчення документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав в електронному вигляді, шляхом проставлення апостилю, належать до компетенції МЗС та Мінюсту.

Відповідно до п. 52⁸ та п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу перебіг строків, встановлених ст. 52 і ст. 53  Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі, тимчасово зупиняється.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).