Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.08.2022 р. № 1268/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товаристващодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні Товариство повідомило, що основним видом його діяльності є вантажні перевезення автомобільним транспортом. У власності Товариства є автомобілі з причепами та напівпричепами (цистернами) для здійснення вантажних перевезень. Товариство отримало ліцензію на право зберігання пального, що використовується виключно для власних потреб. Зберігання пального здійснюється у ємності, розташованій стаціонарно за юридичною адресою Товариства.

Як зазначено у зверненні, у власності Товариства є автомобільна цистерна, яку Товариство планує використовувати для перевезення придбаного пального з метою заправлення власного автотранспорту, прямуючого із вантажем по маршруту замовників в різних областях України.

Враховуючи зазначене Товариство запитує:

1. Чи потрібно отримувати Товариству ліцензію на право зберігання пального, що використовується для власних потреб підприємства, в пересувній автоцистерні,  яка не  знаходиться за адресою Товариство, а   постійно рухається по всій території України з метою заправлення власного автотранспорту за рухом по маршруту до Замовника?
2. Якщо таку ліцензію все ж таки необхідно отримувати, то яке фактичне місцезнаходження пересувної автоцистерни треба зазначати в заяві для отримання ліцензії на право зберігання пального?
3. Чи встановлені вимоги щодо облаштування вищевказаної пересувної автоцистерни витратоміром-лічильником та/або рівнеміром-лічильників? Чим регламентовано таке обладнання?
4. Які вимоги до тарування автоцистерни для перевезення пального?

До запитань 1 та 2.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року № 481 «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 481).

Терміни «пальне» вживається в цьому Законі у значеннях, наведених у Кодексі(абзац сімдесят третій ст. 1 Закону № 481).

Згідно з п.п. 14.1.141¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Відповіднодо Закону № 481 ліцензуванню підлягають виробництво пального, оптова та роздрібна торгівля пальним, зберігання пального.

Статтею 1 Закону № 481 визначено:

ліцензія (спеціальний дозвіл) – документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання(у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі № 481 видів діяльності протягом визначеного строку;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

зберігання пального – це діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічниххарактеристик.

Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина сімнадцята ст.15 Закону № 481).

Суб’єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Статтею 15 Закону № 481, встановлено, що суб’єкти господарювання
(у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії, зокрема на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.

Перелік документів необхідних, для отримання вищезазначених ліцензій, визначено ст. 15 Закону №481.

Ліцензії, зокрема на право зберігання пального,передбачені цією статтею, видаються за умови обов’язкової реєстрації об’єкта оподаткування відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 Кодексу (частина друга статті 15 Закону № 481).

Згідно із пунктом 63.3 статті 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Таким чином, ліцензування діяльності з перевезення пального у цистернах бензовоза не передбачено. Якщо транспортний засіб використовується для переміщення пального, а не його зберігання певний час у певному місці, де наявні об’єкти оподаткування, обов’язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому транспортному засобі у Товариства не виникає.

Звертаємо увагу, що відповідно до п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарюваннядля переміщення на митній території України пального повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий.

Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловийздійснюється на підставі зокрема, але не виключно, заявок на переміщення пального транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, із зазначенням періоду переміщення такого пального.

Такі заявки подаються суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Переміщення пального транспортними засобами, що не зазначені, зокрема але не виключно, у заявках на переміщення пального транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, забороняється.

До запитань 3 та 4.

Відповідно доабз. 4 пп. 230.1.5 п. 230. 1 ст. 230 Кодексу, транспортні засоби, що використовуються для переміщення на митній території України пального, не облаштовуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками (крім випадків, визначених у п.п. в)пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, які стосуються умов віднесення до власного споживання пального операцій із заправлення пальним за договором підряду).

Таким чином, транспортний засіб, в якому Товариство планує здійснювати переміщення пального для заправлення власного автотранспорту, не потребує обладнання його витратомірами-лічильниками, рівномірами-лічильниками.

Крім цього повідомляємо, що питання щодо вимог до тарування автоцистерн не належить до компетенції Державної податкової служби України.

Пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.