Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.08.2022 р. № 1270/ІПК/99-00-12-01-01-06

Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації з питань реєстрації та оподаткування представництва нерезидента і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У зверненнях повідомляється, що іноземна компанія некомерційна неурядова організація метою якої є благодійна діяльність в галузі охорони здоров’я, яка зареєстрована відповідно до законів округу Колумбія, США.

Іноземна компанія постачає медичну допомогу в різні регіони України, фінансує відновлення лікарень Київської області, які були пошкоджені в наслідок бойових дій, закуповує транспортні засоби для потреб медичних закладів та іншим чином допомагає медичній інфраструктурі України.

Для пришвидшення своєї діяльності, відкриття банківських рахунків в Україні, у відповідності до Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» (далі – Закон 755) іноземна компанія має наміри зареєструвати (провести акредитацію) в Україні свого представництва.

Враховуючи вищевикладене, іноземна компанія просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи необхідно представництву некомерційної неурядової організації метою якої є благодійна діяльність ставати на облік до органів Державної податкової служби України? Якщо так, то в якому статусі?
2. Чи вноситься до реєстру неприбуткових організацій в Україні – представництво некомерційної неурядової організації в Україні, яке здійснює благодійну діяльність?
3. Чи звільняється представництво некомерційної неурядової організації метою якої є благодійна діяльність від сплати податків на території України?
4. Чи  повинно представництво некомерційної неурядової організації або материнська компанія сплачувати податки на території України за перерахування коштів від материнської компанії (яка зареєстрована в США) представництву в Україні для здійснення своєї діяльності (благодійної діяльності) в Україні.

Слід зауважити, що згідно з положенням пункту 102.9 статті 102 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, що вводиться в Україні, зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

 

Щодо питання 1

Суб’єктом державної реєстрації відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, представництв, філій іноземних благодійних організацій є Міністерство юстиції України (пункт 14 частина 1 статті 1 Закону № 755).

Згідно з частинами 1, 2 статті 22 Закону № 755 державна реєстрація в Україні відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації здійснюється шляхом його акредитації без набуття статусу юридичної особи

 Для акредитації відокремленого підрозділу іноземної неурядової організації, представництва, філії іноземної благодійної організації подаються документи визначені статтею 22 Закону № 755.

Відокремлені підрозділи нерезидентів включаються до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі – ЄДРПОУ) із присвоєнням коду ЄДРПОУ згідно з пунктом 13 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118.

Статтею 15 Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи.

 Також відповідно до пункту 63.2 статті 63 Кодексу взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, у тому числі юридичних осіб - нерезидентів, які відкривають рахунки у банках України здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Пунктом 69.1 статті 69 Кодексу встановлено, що банки відкривають поточні та інші рахунки юридичним особам – нерезидентам та їх відокремленим підрозділам, за наявності документів, виданих контролюючими органами, що підтверджують взяття їх на облік у таких органах.

Згідно з пунктом 64.5 статті 64 Кодексу нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи або відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», зобов'язані стати на облік у контролюючих органах.

Взяття на облік у контролюючому органі таких нерезидентів здійснюється при настанні першої із зазначених подій (створення відокремленого підрозділу або відкриття рахунку) не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від нерезидента відповідної заяви, яку він зобов'язаний подати,зокрема:

у десятиденний строк після акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу - до контролюючого органу за місцезнаходженням відокремленого підрозділу;

до відкриття рахунку в Україні - до контролюючого органу за місцезнаходженням установи (відділення) банку або іншої фінансової установи, в яких відкривається рахунок.

Нормами  пункту 64.5 статті 64 Кодексу та розділами ІІІ, ІV Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок) визначені підстави і перелік документів, які подаються нерезидентами та їх відокремленими підрозділами до контролюючих органів для взяття на облік.

Форма № 1-ОПН заяви нерезидента (для іноземної юридичної компанії, організації або її відокремленого підрозділу) встановлена у додатку 6 до Порядку (далі – заява за формою № 1-ОПН). До заяви іноземної організації додаються копії таких документів (з пред'явленням оригіналів):

витягу з відповідного бізнес-реєстру (торговельного, банківського або іншого реєстру, в якому фіксується факт державної реєстрації компанії, організації), виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

документа, що підтверджує присвоєння ідентифікаційного (реєстраційного, облікового) номера (коду) нерезидента в країні його реєстрації, якщо у витягу з відповідного бізнес-реєстру не зазначені відомості про такий номер (код), що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

документа, яким підтверджуються повноваження представника нерезидента.      

У разі якщо такий документ виданий в країні реєстрації нерезидента, він повинен бути легалізований в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та супроводжуватися нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

документа про акредитацію (реєстрацію, легалізацію) відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації на території України, якщо нерезидент здійснює в Україні діяльність через відокремлений підрозділ.

У разі акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, одночасно із взяттям на облік нерезидента здійснюється взяття на облік відокремленого підрозділу такого нерезидента.

Взяття на облік іншого відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації відомості щодо якого не включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) у контролюючому органі здійснюється після належної акредитації (реєстрації, легалізації) такого підрозділу на території України згідно із Законом № 755 (пункт 3.5 розділу ІІІ Порядку).

Для взяття на облік відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації зобов'язаний у 10-денний строк після акредитації подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням такі документи:

заяву за формою №1-ОПН;

копію документа, що підтверджує присвоєння коду за ЄДРПОУ;

копію відомостей Реєстру громадських об'єднань, якими підтверджується акредитація такого відокремленого підрозділу (пункт 4.2 розділу IV Порядку).

Після взяття на облік у контролюючих органах дані про іноземні компанії та організації, їх відокремлені підрозділи включаються до Реєстру платників податків – нерезидентів, та їм видаються довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру за формою № 34-ОПП (додаток 2 до Порядку).

Враховуючи викладене, якщо некомерційна неурядова організація створює (акредитує) на території України свій відокремлений підрозділ (представництво) та/або відкриває рахунки у банках України, взяттю на облік в контролюючих органах підлягає і така організація і її відокремлений підрозділ.

Також, Державна податкова служба України інформує, що питання обліку у контролюючих органах нерезидентів, їх відокремлених підрозділів розміщено на веб-сайті ДПС в Інформаційних листах від 11.02.2021 № 19, від 30.04.2021 №20.    

Щодо питання 2

Відповідно до пункту 133.4 статті 133 Кодексу не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу встановлено, що неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 пункту 133.4 статті 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Підпунктом 133.4.6 пункту 133.4  статті 133 Кодексу встановлений перелік неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 статті 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств.

Так, відповідно до підпункту 133.4.6 пункту 133.4  статті 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам цього пункту і не є платниками податку, зокрема, можуть бути віднесені:

бюджетні установи;

громадські об’єднання, політичні партії, творчі спілки, релігійні організації, благодійні організації, пенсійні фонди;

спілки, асоціації та інші об’єднання юридичних осіб;

житлово-будівельні кооперативи (з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому відповідно до закону здійснено прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку і такий житловий будинок споруджувався або придбавався житлово-будівельним (житловим) кооперативом), дачні (дачно - будівельні), садівничі та гаражні (гаражно-будівельні) кооперативи (товариства);

об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, асоціації власників жилих будинків;

професійні спілки, їх об’єднання та організації профспілок, а також організації роботодавців та їх об’єднання;

сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи, кооперативні об’єднання сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

інші юридичні особи, діяльність яких відповідає вимогам цього пункту.

Порядок ведення Реєстру неприбуткових установ та організацій, включення неприбуткових підприємств, установ та організацій до Реєстру та виключення з Реєстру (далі – Порядок) встановлює Кабінет Міністрів України (підпункт  133.4.5 пункту 133.4 статті 133 Кодексу). Порядок затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2016 № 440.

До Реєстру включаються неприбуткові організації – юридичні особи за кодом згідно з ЄДРПОУ, які включені до Єдиного державного реєстру (пункт 4 Порядку).

Контролюючий орган здійснює включення неприбуткової організації до Реєстру за умови відповідності такої організації вимогам, визначеним підпунктом 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Кодексу (пункт 7 Порядку).

Отже, до Реєстру можуть бути включені організації та установи, які мають статус юридичної особи, включені до Єдиного державного реєстру, які відповідають вимогам, визначеним пунктом 133.4 статті 133 Кодексу.

Законом України від 16.04.1991 № 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (із змінами та доповненнями) визначено, що іноземні суб’єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України.

Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності – установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

Відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб’єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України від 18.01.1996    № 30 (зі змінами), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.01.1996 за  № 34/1059, представництво суб’єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб’єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов’язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб’єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.

Таким чином, представництво нерезидента не підлягає включенню до Реєстру неприбуткових установ та організацій.

Щодо питання 3

Відповідно до вимог абзацу першого пункту 64.5 статті 64 Кодексу нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації) зобов’язані стати на облік у контролюючих органах якщо вони:

здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва;

придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні;

відкривають рахунки в банках України відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»;

набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим підпункту «е» підпунктом 141.4.1 пунктом 141.4 статті 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні.

У разі акредитації (реєстрації, легалізації) на території України відокремленого підрозділу іноземної компанії, організації, у тому числі постійного представництва, одночасно із взяттям на облік нерезидента здійснюється взяття на облік відокремленого підрозділу такого нерезидента.

Підпунктом 133.2.2. пунктом 133.2 статті 133 Кодексу встановлено, що платниками податку на прибуток підприємств – нерезидентами є нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи з інформації, наданої заявником, діяльність представництва пов’язана виключно із здійсненням некомерційної (неприбуткової) діяльності з метою досягнення сталого прогресу у галузі охорони здоров’я, вирішення питань, які стосуються інфекційних захворювань, професійної освіти в галузі охорони здоров’я, охорони здоров’я жінок і дітей, гуманітарної допомоги та потреб у системах і установах охорони здоров’я, в тому числі відновленні медико-лікарняної інфраструктури.

Отже, враховуючи зазначене, у разі якщо діяльність представництва нерезидента в Україні не пов’язана з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, отриманням доходу та не підпадає під визначення постійного представництва, наведеного у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, то такий нерезидент не зобов’язаний реєструватися платником податку на прибуток підприємств, подавати декларацію з податку на прибуток підприємства та сплачувати податок на прибуток.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 Кодексу та пунктом 180.1 статті 180 Кодексу, зокрема:

юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі;

постійне представництво.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Кодексу безоплатно надані товари, роботи, послуги:

товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Особливості оподаткування ПДВ операцій з надання благодійної допомоги визначено у підпункті 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 Кодексу.

Звільняються від оподаткування ПДВ операції з надання благодійної допомоги, зокрема безоплатне постачання товарів/послуг благодійним організаціям, утвореним і зареєстрованим відповідно до законодавства, а також надання такої допомоги благодійними організаціями набувачам (суб’єктам) благодійної допомоги відповідно до законодавства про благодійну діяльність та благодійні організації.

Під безоплатним постачанням слід розуміти постачання товарів/послуг благодійним організаціям та набувачам благодійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсації. У разі недотримання умов, визначених підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 Кодексу, такі операції оподатковуються ПДВ на загальних підставах.

Загальні засади благодійної діяльності в Україні та правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності визначено Законом України від 05.07.2012 № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (далі - Закон № 5073).

Відповідно до статті 1 Закону № 5073 благодійник - дієздатна фізична особа або юридична особа приватного права (у тому числі благодійна організація), яка добровільно здійснює один чи декілька видів благодійної діяльності.

Бенефіціар - набувач благодійної допомоги (фізична особа, неприбуткова організація або територіальна громада), що одержує допомогу від одного чи кількох благодійників для досягнення цілей, визначених Законом № 5073. Бенефіціарами благодійних організацій можуть бути також будь-які юридичні особи, що одержують допомогу для досягнення цілей, визначених Законом № 5073.

Благодійна діяльність - добровільна особиста та/або майнова допомога для досягнення визначених Законом № 5073 цілей, що не передбачає одержання благодійником прибутку, а також сплати будь-якої винагороди або компенсації благодійнику від імені або за дорученням бенефіціара.

Благодійна організація - юридична особа приватного права, установчі документи якої визначають благодійну діяльність в одній чи кількох сферах, визначених Законом № 5073 як основну мету її діяльності.

Відповідно до статей 3 і 5 Закону № 5073 сферами благодійної діяльності є, зокрема охорона здоров’я та соціальний захист, соціальне забезпечення, соціальні послуги і подолання бідності. Благодійники спільно чи індивідуально можуть здійснювати благодійну діяльність на підставі добровільного вибору одного або кількох таких її видів, зокрема безоплатне надання послуг та виконання робіт на користь бенефіціарів.

На товари, які надходять як благодійна допомога від вітчизняних благодійників за цілями, визначеними статті 3 Закону № 5073, поширюються правила маркування.

Благодійна допомога може надаватися у вигляді товарів, робіт, послуг, призначених для використання юридичними особами - її набувачами з метою провадження діяльності за цілями, передбаченими статті 3 Закону № 5073.

Не підлягають звільненню від оподаткування ПДВ операції з надання благодійної допомоги у вигляді зазначених у розділі VI Кодексу підакцизних товарів, цінних паперів (крім наданих ендавментів, зазначених у розділі IV Кодексу), нематеріальних активів і товарів/послуг, призначених для використання в господарській діяльності.

Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02. 2022 № 2102-IX (далі – Указ № 64), починаючи із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні було введено воєнний стан.

Пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом № 64, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у вказаному пункті Кодексу.

Зокрема, відповідно до підпункту 69.12 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Кодексу операції, передбачені підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 Кодексу, що здійснені протягом 2022 року громадськими об’єднаннями та/або благодійними організаціями, не включаються такими громадськими об’єднаннями або благодійними організаціями при визначенні загальної суми для обов’язкової реєстрації платником ПДВ відповідно до статті 181 Кодексу.

Крім того згідно з пунктом 72  підрозділу 2 розділу XX Кодексу тимчасово, на період, що закінчується останнім числом місяця, в якому завершується дія карантину, що запроваджений Кабінетом Міністрів України у порядку, встановленому законом, на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), операції, передбачені пунктом 71 підрозділу 2 розділу XX Кодексу та/або підпунктом 197.1.15 пункту 197.1 статті 197 Кодексу, що здійснені громадськими об’єднаннями та