Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.08.2022 р. № 1293/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             АТ «» (далі – АТ, банк) щодо відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій на підставі первинних документів та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у своїй діяльності АТ орендує приміщення для розміщення в них відділень банку та відображає витрати по сплаті орендної плати за їх використання у фінансовій звітності банку на підставі первинних документів, а саме: актів виконаних робіт (послуг), підписаних обома сторонами договорів оренди (орендодавця та орендаря). При оформленні орендних операцій між сторонами договору укладається письмовий договір оренди, а факт передавання майна в оренду засвідчується актом приймання-передачі об’єктів оренди, в тому числі нерухомого майна. Відповідно до умов договорів оренди сплачується орендна плата з оформленням платіжного доручення, а для підтвердження наданих послуг оренди складаються, як правило щомісячно, акти виконаних робіт (послуг), які підписуються посадовими особами орендодавця та орендаря.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо можливості відображення в обліку господарських операцій (витрат за щомісячними орендними платежами) на підставі лише бухгалтерської довідки, складеної та підписаної лише  банком без підпису орендодавця і без складання актів виконаних робіт (послуг), підписаних обома сторонами (орендодавцем та орендарем), якщо правилами документообігу банку (орендаря) така можливість передбачена.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996-XIV).

         Відповідно до частини першої ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

          Первинний документ – документ, який містить відомості про господарську операцію ( абзац одинадцятий ст. 1 Закону № 996).

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до частини п’ятої  ст. 9 Закону № 996 господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі – Положення № 88).

Відповідно до п. 2.13 розділу 2 Положення № 88 керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.

Отже, враховуючи норми Закону № 996, відповідний документ набуває статусу первинного документа, що засвідчує факт здійснення господарської операції, після належним чином його оформлення.

Водночас, повідомляємо, що Національний банк встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності (ст. 41 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV  «Про Національний банк України»).

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).