Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.08.2022 р. № 1334/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ у разі отримання зазначених у зверненні послуг від нерезидентів за договорами доручення, комісії і агентськими договорами та на доповнення до індивідуальної податкової консультації, наданої Товариству та зареєстрованої в Єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій за, у зв’язку з наданням Товариством додаткової інформації, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство, яке не є платником ПДВ, надає клієнту послуги щодо реєстрації компанії у Вільній економічній зоні DМСС, розташованої в Об’єднаних арабських еміратах (далі – ОАЕ), отримання ліцензії на діяльність, отримання дозволу на перебування у країні, відкриття рахунку для новоствореної компанії.

Процедура реєстрація компанії у DMCC передбачає три етапи оплати:

1. реєстрація компанії, яка включає оплату за:

розгляд та опрацювання заяви на реєстрацію;

реєстрацію компанії з одним акціонером;

випуск установчих документів компанії;

надання ліцензії на обрані види діяльності у DMCC;

флексі-офіс (офіційна адреса реєстрації та місцезнаходження, включаючи  5 відс. ПДВ);

юридичну підтримку партнерської юридичної компанії в ОАЕ.

2. отримання дозволу на перебування в ОАЕ, яке включає оплату за:

отримання однієї візи;

медичне страхування від страхової компанії в ОАЕ;

медичне обстеження у медичному закладі ОАЕ;

юридичну підтримку партнерської юридичної компанії в ОАЕ.

3) отримання довідки у поліції ОАЕ, яке включає оплату за:

послуги нотаріуса в ОАЕ (за підготовку довіреності);

юридичну підтримку партнерської юридичної компанії в ОАЕ;

послуги перекладу та посвідчення перекладу в ОАЕ.        

При цьому оплата за перелічені вище послуги, що Товариство замовляє за межами митної території України на замовлення клієнта та за його рахунок, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з власного рахунку Товариства на відповідні рахунки постачальників таких послуг (окремо за кожну послугу).

Постачальниками таких послуг виступають різні категорії юридичних осіб, зареєстровані в ОАЕ, а саме:

нотаріуси;

Вільна економічна зона DМСС;

партнерська юридична компанія в ОАЕ;

тощо.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1) чи вплине на порядок оподаткування, якщо при отриманні таких послуг Товариство буде виступати комісіонером або повіреним?;

2) чи вплине на порядок оподаткування, якщо Товариство буде отримувати вищевказані послуги за допомогою посередників?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених                статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Основні засади господарювання в Україні і господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання регулюються Господарським кодексом України (далі – ГКУ).

Правила комерційного посередництва (агентські відносини) у сфері господарювання визначено статтями 295 – 305 ГКУ.

Частиною першою статті 295 ГКУ визначено, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

За агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок (частина перша статті 297 ГКУ).

Відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін (частини перша і друга статті 301 ГКУ).

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Правові основи укладення договору доручення визначено статтями 1000 – 1010 ЦКУ.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (частина перша статті 1000 ЦКУ).

Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного (частина друга статті 1000 ЦКУ).

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 1002 ЦКУ).

Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги (частина друга статті 1002 ЦКУ).

Правові основи укладання договорів комісії та їх виконання визначено статтями 1011-1028 ЦКУ.

Відповідно до статті 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (стаття 1012 ЦКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статях 180 і 208 розділу V ПКУ. Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208¹ розділу V ПКУ.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів зазначених вище, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

 

Щодо питань 1 і 2

 

Порядок оподаткування ПДВ залежить, зокрема, від фактичної сутності здійснюваних операцій. Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Якщо перераховані у зверненні послуги належать до категорії послуг, визначених у пункті 186.3 або пункті 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, то місцем постачання таких послуг буде місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Так, у випадку, якщо безпосереднім отримувачем перерахованих у зверненні послуг від нерезидента буде Товариство (не платник ПДВ), то Товариство як податковий агент нерезидента зобов'язане визначити податкові зобов’язання з ПДВ та сплатити їх до бюджету, а також подати до контролюючого органу Розрахунок податкових зобов'язань.

У випадку, якщо безпосереднім отримувачем перерахованих у зверненні послуг від нерезидента буде клієнт, який не зареєстрований як платник ПДВ, то такий клієнт як податковий агент нерезидента зобов'язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та сплатити їх до бюджету, а також подати до контролюючого органу Розрахунок податкових зобов'язань (незалежно від того, чи оплата за такі послуги нерезиденту буде здійснюватися Товариством (у тому числі у статусі комісіонера або повіреного), чи безпосередньо клієнтом).

У випадку якщо безпосереднім отримувачем перерахованих у зверненні послуг від нерезидента буде клієнт, який зареєстрований як платник ПДВ, то такий клієнт як податковий агент нерезидента зобов'язаний визначити податкові зобов’язання з ПДВ та сплатити їх до бюджету, а також скласти податкову накладну і зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (незалежно від того, чи оплата за такі послуги нерезиденту буде здійснюватися Товариством (у тому числі у статусі комісіонера або повіреного), чи безпосередньо клієнтом).

Якщо перераховані у зверненні послуги не належать до категорії послуг, визначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, то місцем постачання таких послуг відповідно до пункту 186.4 статті 186  розділу V ПКУ буде місце реєстрації їх постачальника. Оскільки постачальником таких послуг буде нерезидент, який зареєстрований за межами митної території України, то при отриманні таких послуг від нерезидента податкових наслідків з ПДВ ні у Товариства (у тому числі у статусі комісіонера або повіреного), ні у клієнта не виникатиме, незалежно від того, чи зареєстровані вони платниками ПДВ, чи ні.

Разом з цим, зважаючи на те, що Товариство не є зареєстрованим як платник ПДВ, то до дати його реєстрації як платника ПДВ операції Товариства з постачання послуг клієнту за договором доручення / договором комісії / агентським договором (вчинення певних правочинів від імені та за рахунок клієнта) не будуть об’єктом оподаткування ПДВ.

У випадку, якщо загальний обсяг операцій Товариства з постачання товарів/послуг (у тому числі з урахуванням обсягу операцій Товариства з постачання послуг клієнту за договором доручення / договором комісії / агентським договором (вчинення певних правочинів від імені та за рахунок клієнта)), що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V ПКУ, протягом останніх 12 календарних місяців перевищить 1 млн гривень, то Товариство зобов’язане зареєструватись як платник ПДВ.

Починаючи з дати реєстрації Товариства як платника ПДВ операції Товариства з постачання послуг клієнту за договором доручення / договором комісії / агентським договором (вчинення певних правочинів від імені та за рахунок клієнта) будуть об’єктом оподаткування ПДВ і підлягатимуть оподаткуванню податком у загальновстановленому порядку.

Як вже зазначалося в ІПК № 1046, з питання правомірності віднесення перерахованих у зверненні послуг до тієї чи іншої категорії послуг ДПС рекомендує звернутися до Міністерства економіки України та/або ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником Державного класифікатора продукції та послуг, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).