Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 31.08.2022 р. № 1359/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення
ТОВ (далі – Товариство) щодо оподаткування транспортно-експедиційних послуг, наданих нерезидентом,та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс),повідомляє.

Як зазначено у зверненні, основним видом діяльності Товариства є надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні та країнах Європи. При цьому, послуги з перевезення вантажів надаються як власними силами, так і з залученням інших перевізників.

Зокрема, для перевезень країнами Європи, Товариство уклало договір на перевезення вантажів з резидентом Словацької Республіки.

Питання:

1. Чи є об’єктом оподаткування податком на доходи нерезидента з джерелом походження з України дохід, виплачений Товариством на користь резидента Словацької Республіки, за надання послуг з міжнародного перевезення вантажу?

2. Чи може та яким чином Товариство застосовувати положення Конвенції між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно?

Щодо питання 1

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Згідно з п.п. 14.1.260 п.14.1 ст. 14 Кодексу фрахт – винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для:

перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами;

перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Підпунктом 141.4.4 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що сума фрахту, що сплачується нерезиденту резидентом, у тому числі фізичною особою –   підприємцем, фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єктом господарювання (юридичною особою чи фізичною особою – підприємцем), який обрав спрощену систему оподаткування, або іншим нерезидентом, який провадить господарську діяльність через постійне представництво за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому:

базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту;

особами, уповноваженими справляти податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником податку, а також суб’єктом спрощеного оподаткування.

Відповідно до п.п. 14.1.12 п. 14.1 ст.14 Кодексу базовою ставкою фрахту вважається сума фрахту, включаючи витрати з навантаження, розвантаження, перевантаження та складування (схову) товарів, збільшена на суму витрат за рейс судна або іншого транспортного засобу, сплачуваних (відшкодовуваних) фрахтувальником згідно з укладеним договором фрахтування.

Таким чином,послуги з перевезення нерезидентом розглядаються як фрахт і підлягають оподаткуванню відповідно до п.п. 141.4.4 п. 141.4 ст.141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів щодо звільнення від оподаткування або зменшення ставки для оподаткування.

Водночас слід зауважити, що відповідно до п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшуєтьсяна суму 30 відсотків вартості товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг (крім операцій, зазначених у п. 140.2 та п.п. 140.5.6 цього пункту, та операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 Кодексу), придбаних, зокрема, у:

нерезидентів (у тому числі пов'язаних осіб - нерезидентів), зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу;

нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п.«г»п.п. 39.2.1.1 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у тому числі податок з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.

Вимоги цього підпункту не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких витрат підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, але без подання звіту.

При цьому якщо ціна придбання товарів, у тому числі необоротних активів (крім активів з права користування за договорами оренди), робіт та послуг перевищує їх ціну, визначену за принципом "витягнутої руки" відповідно до процедури, встановленої ст. 39 цього Кодексу, коригування фінансового результату до оподаткування здійснюється на розмір різниці між вартістю придбання та вартістю, визначеною виходячи з рівня ціни, визначеної за принципом «витягнутої руки».

Отже, у разі якщо до перевезень залучаються нерезиденти, які мають особливий статус, то при визначенні фінансового результату до оподаткування необхідно враховувати вимоги п.п. 140.5.4 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Крім того, якщо операція з надання послуг з метою трансфертного ціноутворення підпадає під визначення контрольованої, платник податку має збільшити фінансовий результат до оподаткування відповідно доп.п. 140.5.2 п. 140.5 ст. 140 Кодексу на суму перевищення договірної (контрактної) вартості (вартості, за якою відповідна операція повинна відображатися при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку) придбаних послуг над ціною, визначеною за принципом «витягнутої руки».

Щодо питання 2

Згідно з п. 3.2 ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Словацької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, ратифікованої 12.07.1996 (Закон України № 338/96-ВР), яка є чинною в українсько-словацьких відносинах з 22.11.1996 (далі – Конвенція), застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) і щодо податків, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на доходи (прибуток) підприємств» (ст. 2 Конвенції). Статтею 4 Конвенції встановлено критерії щодо визначення резиденції (податкового статусу) осіб, на яких поширюються її положення.

Відповідно до п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції для цілей її застосування термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше обʼєднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке обʼєднання або обʼєднання осіб, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне; термін    «міжнародний    транспорт»    означає   будь-яке перевезення морським, річковим, повітряним судном, залізничним або дорожнім  транспортом,  що  експлуатується підприємством, яке  є резидентом Договірної Держави,  крім випадків,  коли  такий  засіб пересування   експлуатується   виключно   між  пунктами  в  другій Договірній Державі; терміни «підприємство однієї Договірної Держави» та «підприємство другої Договірної Держави» означають відповідно підприємство, що керується резидентом однієї Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави.

Пунктом 1 ст. 7 (Прибуток від комерційної діяльності) Конвенції  передбачено, що «прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва».

«Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті» (п. 7 ст. 7 Конвенції).

Пунктом 1 ст. 8 (Міжнародний транспорт) Конвенції визначено, що «прибутки,   одержані  резидентом  Договірної  Держави  від експлуатації морських, річкових, повітряних суден, залізничного та дорожнього    транспорту    у   міжнародних   перевезеннях  будуть оподатковуватись лише в цій Державі».

Враховуючи викладене, у випадку, що розглядається, зазначені положення Конвенції будуть застосовуватись таким чином.

Якщо доходи, одержані особою, яка у розумінні ст. 4 Конвенції є резидентом Словаччини, у контексті ст. 8 Конвенції є прибутком від експлуатації дорожнього (автомобільного) транспорту у міжнародних перевезеннях, тобто в рамках визначення поняття «міжнародний    транспорт» (п.п. «і» п. 1 ст. 3 Конвенції), то такі доходи (прибуток) оподатковуються лише у  Словацькій Республіці, і, відповідно, підлягають звільненню від оподаткування в Україні.

У разі, якщо доходи (прибуток) підприємства, що керується резидентом Словаччини, не є прибутком, отриманим від міжнародних перевезень, які не охоплюються терміном «міжнародний    транспорт», тобто  не підпадають під дію ст. 8 Конвенції, відповідно до ст. 7 Конвенції ці доходи (прибуток)  підприємства Словаччини підлягають оподаткуванню  лише у  Словацькій Республіці, і, відповідно, підлягають звільненню від оподаткування в Україні, але лише у випадку, якщо це підприємство не здійснює свою діяльність в Україні через розташоване в ній постійне представництво.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 розділу ІІ «Адміністрування податків, зборів, платежів» Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію(п. 52.2 ст. 52 Кодексу).