Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ОФIС ВЕЛИКИХ ПЛАТНИКIВ ДФС

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 30.01.2018 р. № 322/ІПК/28-10-01-03-11

Офіс великих платників податків Державної податкової служби на лист щодо встановлення органами місцевого самоврядування м. Києва на 2018 рік ставок земельного податку та орендної плати, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Оподаткування платою за землю та податком на нерухоме майно, відмінним від земельної ділянки, врегульовано розділом XII "Податок на майно" Кодексу.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п.14 ст.14 Кодексу).

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі, платником орендної плати є орендар земельної ділянки державної і комунальної власності (п.269.1 ст.269, п.288.2 ст.288 Кодексу).

Відповідно до п.274.1 ст.274 Кодексу ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Ставка податку встановлюється у розмірі не більше 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні суб'єктів господарювання (крім державної та комунальної форми власності) (п.274.1 ст.274 Кодексу).

Відповідно до п.288.4 ст.288 Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

При цьому згідно із п.288.5 ст.288 Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

- не може бути меншою за розмір земельного податку:

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, -у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області (п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 Кодексу);

- не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (п.п.288.5.2 п.288.5 ст.288 Кодексу);

- може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (п.п.288.5.3 п.288.5 ст.288 Кодексу);

Плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати (п.288.6 ст.288 Кодексу).

Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є, зокрема, юридичні особи, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Кодексу).

Відповідно до п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 Кодексу ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Органи місцевого самоврядування у межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п.12.3 ст.12 Кодексу). Місцеві ради в межах повноважень, визначених Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) (п.10.3 ст.10 Кодексу).

Приймаючи ці рішення, органи місцевого самоврядування мають дотримуватися критеріїв, встановлених розділом XII "Податок на майно" Кодексу для відповідного податку, зокрема встановлювати ставки місцевих податків та зборів вони уповноважені тільки у межах ставок, визначених Кодексом (пп.12.3.2 п.12.3, пп.12.4.1 п.12.4 ст.12 Кодексу).

Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629"Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві" із змінами та доповненнями (далі - Рішення №242) затверджено, зокрема, Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток 1 до Рішення №242) та Положення про плату за землю (додаток 3 до Рішення №242).

Відповідно до пп.1.1 п.1 ст.1, ст.5 Положення про плату за землю у м. Києві, затвердженого Рішенням №242, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та постійні землекористувачі, а ставки податку встановлено для зазначених категорій власності на землю. Розміри ставок земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлено статтею 5 Положення про плату за землю.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, затвердженого Рішенням №242, ставки

податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування. Розміри ставок податку для об'єктів нежитлової нерухомості для усіх місць розташування (зональності) встановлено статтею 5 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з п.52.2 ст.52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.