Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.07.2022 р. № 934/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             ТОВ (далі – ТОВ) щодо оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових різниць та амортизації по операціях з передачі майна при реорганізації шляхом виділу, та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВ є молокопереробним підприємством та знаходиться на загальній системі оподаткування.

ТОВ було прийняте рішення про його реорганізацію, а саме створення нового підприємства шляхом виділення.

 Метою реорганізації є перерозподіл активів для розмежування видів діяльності підприємства на два напрямки – надання в оренду основних засобів та виробництво молочних продуктів.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи стає новостворене підприємство автоматично платником ПДВ, або має право зареєструватись платником ПДВ на загальних підставах, як нове підприємство?

2. Чи передбачено у податковому обліку нарахування податкових різниць по операціях з передачі майна при реорганізації шляхом виділу?

3.Чи може новостворене підприємство формувати власну облікову політику по здійсненню амортизації, прийнятого на баланс майна?

Щодо питання 1

Згідно з частиною четвертою ст. 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі виділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація юридичних осіб, утворених у результаті виділу, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи - правонаступника. Виділ вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу, з якої здійснено виділ, щодо юридичної особи – правонаступника.

Операції з реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення та перетворення) юридичних осіб не є об’єктом оподаткування ПДВ (п.п. 196.1.7 п. 196.1 ст. 196 Кодексу).

На випадки проведення операцій, передбачених п.п. 196.1.7 п. 196.1
ст. 196 Кодексу, не поширюються обов'язки з нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, передбачені п. 198.5 ст. 198 та ст. 199 Кодексу, та вимоги
п. 184.7 ст. 184 Кодексу щодо обов'язку платника податків в останньому звітному (податковому) періоді не пізніше дати анулювання його реєстрації як платника податку визначити податкові зобов'язання по товарах/послугах, необоротних активах, суми податку по яких були включені до складу податкового кредиту, але не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Таким чином, унаслідок виділення створюється новий платник податку, а той, із якого відбувся виділ, продовжує функціонувати.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ, анулювання та поновлення такої реєстрації регулюється статтями 180 – 184 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 (далі – Положення № 1130).

Відповідно до п. 183.17 ст. 183 Кодексу особа, утворена в результаті реорганізації платника податку (крім особи, утвореної шляхом перетворення), реєструється платником податку як інша новоутворена особа в порядку, визначеному Кодексом, у тому числі у разі, коли до такої особи перейшли обов'язки із сплати податку у зв'язку з розподілом податкових зобов'язань чи податкового боргу.

Умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи, визначено статтями 181 та 182 Кодексу.

Отже, реєстрація платника ПДВ, що реорганізується шляхом виділення, не підлягає анулюванню. Особа, яка утворилася в результаті реорганізації платника ПДВ шляхом виділення може бути зареєстрована платником ПДВ за добровільним рішенням такої особи або в обов’язковому порядку.

Щодо питання 2

Відповідно до частини першої та другої ст. 109 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб.

Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.

Згідно з п.п. 98.1.4 п. 98.1 ст. 98 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) під реорганізацією платника податків розуміється зміна його правового статусу, яка передбачає будь-яку з таких дій або їх поєднання, а саме, виділення з платника податків інших платників податків, а саме передача частини майна платника податків, що реорганізується, до статутних фондів інших платників податків, які створюються власниками корпоративних прав платника податків, що реорганізується, та внаслідок якого не відбувається ліквідація платника податків, що реорганізується.

Згідно п.п. 134.1.1 п. 134. ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Таким чином, положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з передачі за розподільчим балансом основних засобів при проведенні реорганізації шляхом виділу нової юридичної особи для новоствореного платника податку.

Щодо питання 3

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об'єкта оподаткування встановлено п. 138.3 ст. 138 Кодексу.

Відповідно до п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Амортизація не нараховується за період невикористання (експлуатації) основних засобів у господарській діяльності у зв'язку з їх консервацією.

Згідно з п.п. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сума залишкової вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, яка визначається як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розділу III цього Кодексу, вважається залишковою вартістю таких засобів і активів для цілей оподаткування податком на прибуток.

Отже, податковій амортизації, згідно з положеннями п.п. 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу у підприємства, яке виділилось, підлягає залишкова вартість переданих йому по розподільчому балансу основних засобів, визначена згідно з вимогами п.п. 14.1.9 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, за умови їх використання в господарській діяльності.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.