Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 04.07.2022 р. № 944/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування податком на прибуток підприємств та формування податкового кредиту з ПДВ і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство має намір укласти договір на поставку продукції в торгівельну мережу, а також договір, який передбачає надання такою торгівельною мережею Товариству маркетингових послуг за винагороду.

Товариство належить до великих підприємств, у зв’язку з чим складає фінансову звітність по МСБО та МСФЗ. При цьому згідно з нормами МСФЗ 15 «Дохід від договорів з клієнтами» сума маркетингових послуг визнається як вирахування з доходу від продажу товарів.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) щодо права Товариства як підприємства-продавця товарів розглядати зазначені вище договори як взаємопов’язані, і вартість наданих послуг визнавати як знижки за проданий товар;

2) щодо права Товариства на формування податкового кредиту за операцією з придбання маркетингових послуг у торгівельної мережі у разі відображення в бухгалтерському обліку вартості таких послуг як зменшення доходу від реалізації товару.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПКУ визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Щодо питання 1

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Абзацом другим пункту 44.1 статті 44 ПКУ встановлено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 ПКУ).

Отже, формування доходів та витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування за звітний період здійснюється, виходячи з національних або міжнародних стандартів фінансової звітності.

При цьому зауважимо, що до функцій контролюючих органів не належить питання оформлення договірних відносин між суб’єктами господарювання, що регулюється нормами цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів.

ПКУ не передбачено спеціального обліку операцій з отримання маркетингових послуг, що надаються торговельними мережами (резидентами) за винагороду, у тому числі у разі укладання договору на поставку продукції в такі торговельні мережі, тому зазначені операції відображаються відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Щодо питання 2

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 ПКУ встановлено, що  база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

За операцією з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін  та надати покупцю за його вимогою (пункти 201.1 та 201.10 статті 201 ПКУ).

Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 ПКУ, згідно з пунктом 198.1 якої до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ встановлено, що для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкові накладні, отримані з ЄРПН.

Таким чином, у ситуації, описаній у зверненні, з метою оподаткування ПДВ мають місце дві різні операції з постачання, які підлягають оподаткуванню виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ:

перша – операція з постачання Товариством товарів торгівельній мережі, 

друга – операція з постачання торгівельною мережею маркетингових послуг Товариству.

Податкові зобов’язання з ПДВ за такими операціями визначаються відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ виходячи з їх договірної вартості.

Податковий кредит за такими операціями формується за правилами, визначеними статтею 198 ПКУ.

Отже, за операцією з отримання від торгівельної мережі маркетингових послуг, факт надання яких підтверджується актом наданих послуг, платник податку – отримувач таких послуг (Товариство) має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту на підставі належним чином складеної постачальником послуг (торгівельною мережею) та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної (за умови дотримання інших правил формування податкового кредиту, визначених ПКУ).

Слід зазначити, що нормами ПКУ, які регламентують питання формування податкового кредиту з ПДВ, не встановлено залежність їх застосування від особливостей ведення платником податку бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.