Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.07.2022 р. № 978/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

У своєму зверненні платник податку повідомив, що він є виконавцем послуг відповідно до програми благоустрою міста та одержувачем бюджетних коштів за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2610 (далі – код 2610). Бюджетні кошти використовуються на покриття витрат, пов’язаних з виплатою заробітної плати, податків, придбанням запасних частин до транспорту, паливно-мастильних матеріалів, послуг сторонніх організацій, тощо.

Враховуючи вищевикладене, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання визначення дати виникнення податкових зобов’язань з ПДВ при отриманні бюджетних коштів за кодом 2610 на покриття витрат, пов’язаних з виплатою заробітної плати, податків, придбанням запасних частин до транспорту, паливно-мастильних матеріалів, послуг сторонніх організацій, тощо.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 розділу I ПКУ).

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (пункт 5.3 статті 5 розділу І ПКУ).

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету (пункт 11 частини першої статті 2 БКУ).

Розпорядник бюджетних коштів – бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, середньострокових зобов'язань у сфері охорони здоров'я та здійснення витрат бюджету (пункт 47 частини першої статті 2 БКУ).

Одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, шляхом доведення йому бюджетних асигнувань та надання відповідних коштів бюджету (на безповоротній чи поворотній основі). Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти відповідно до вимог бюджетного законодавства на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань (частина шоста статті 22 БКУ).

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру (частина третя статті 10 розділу I БКУ).

Розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 БКУ (частина перша статті 49 БКУ).

Згідно з пунктом 1.1 Правил складання паспортів бюджетних програм місцевих бюджетів та звітів про їх виконання, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 26.08.2014  № 836 (далі – Правила № 836),  напрями використання бюджетних  коштів – дії (заходи), пов'язані з наданням публічних послуг та/або забезпеченням надання таких послуг, що спрямовуються на досягнення мети та забезпечують виконання завдань в межах коштів, передбачених рішенням про місцевий бюджет на виконання бюджетної програми. Результативні показники бюджетної програми – кількісні та якісні показники, які визначають результат виконання бюджетної програми, характеризують перебіг її реалізації, ступінь досягнення цілей державної політики у відповідній сфері діяльності, реалізацію якої забезпечує головний розпорядник бюджетних коштів, досягнення мети бюджетної програми, виконання завдань бюджетної програми, висвітлюють обсяг і якість надання публічних послуг.

Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державної казначейської служби України, зокрема, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.06.2012 №758, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.08.2012 за № 1206/21518.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за № 456/20769, поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються, зокрема, за кодом 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)».

Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Отже, для цілей визначення податкових зобов’язань з ПДВ платник податку може використовувати поняття (у тому числі поняття бюджетних коштів (коштів бюджету)), визначені БКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначено, що до складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ встановлено, що датою виникнення

податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. 

 Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 розділу V ПКУ).

Пунктом 201.1 статті 201 розділу V ПКУ встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

З огляду на положення пункту 1.1 Правил № 836 бюджетні кошти спрямовуються, зокрема, для цілей надання послуг у межах виконання бюджетної програми.

Об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платника ПДВ з постачання послуг, а не отримання коштів (у тому числі бюджетних). При цьому виникнення об’єкта оподаткування ПДВ та нарахування податкових зобов’язань з ПДВ не залежить від напрямку використання одержувачем таких коштів (виплата заробітної плати, сплата податків, придбанням запасних частин до транспорту, паливно-мастильних матеріалів, послуг сторонніх організацій, тощо) та від статусу таких коштів (бюджетні чи небюджетні).

Платник (одержувач бюджетних коштів), який у рамках бюджетної програми фактично надає послуги, а бюджетні кошти, які отримуються таким платником з міського бюджету, за своєю економічною сутністю є оплатою вартості таких послуг, вказані кошти включає до бази оподаткування ПДВ операцій з постачання таких послуг.

Податкові зобов’язання з ПДВ у платника ПДВ за операціями з постачання товарів/послуг, виконання робіт  виникають на дату, що визначається відповідно до статті 187 розділу V ПКУ, та залежить від того, за рахунок яких коштів відбулася оплата вартості поставлених товарів/послуг, виконання робіт.

Так, якщо платник ПДВ отримує в рахунок оплати вартості поставлених у рамках зазначеної програми товарів/послуг, виконаних робіт кошти, які у розумінні норм БКУ є бюджетними (отримані у вигляді субсидій, трансфертів тощо), то податкові зобов’язання з ПДВ виникають відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ, а саме на дату отримання таких бюджетних коштів та незалежно від напрямів подальшого використання вказаних вище коштів (на виплату заробітної плати, податків, придбання запасних частин до транспорту, паливно-мастильних матеріалів, послуг сторонніх організацій, тощо).

Товари/послуги, придбані за рахунок бюджетних коштів, що надійшли платнику, вважаються придбаними безпосередньо платником, і суми ПДВ, сплачені при їх придбанні, відносяться до складу податкового кредиту у загальновстановленому порядку.

При придбанні товарів/послуг за рахунок бюджетних коштів, що надійшли комунальному підприємству, податкові зобов’язання з ПДВ на підставі пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ не нараховуються, якщо придбані товари/послуги призначені для використання в оподатковуваних ПДВ операціях.

Крім того ДПС зазначає, що підпункт 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ застосовується суб’єктом,  який здійснює виплати, а не отримує їх. Норми підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ поширюються на операції безпосередньої виплати заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат) працівникам того чи іншого суб’єкта господарювання та не може застосовуватися до будь-яких інших операцій (у тому числі перерахування коштів отримувачам).

Оскільки платник не здійснює виплат бюджетних коштів, а отримував їх в якості оплати за виконані послуги, то підпункт 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ платником при постачанні таких послуг застосовуватись не може.

Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 роздiлу II ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.