Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 06.07.2022 р. № 991/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства          з обмеженою відповідальністю «_______» (далі – Товариство)                             щодо окремих питань оподаткування операцій за договором оренди та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариством у 2017 – 2021 роках надавалися послуги з оренди майна, які орендарем не були повністю оплачені. Судовими рішеннями за позовами Товариства до отримувача таких послуг позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з орендаря було задоволено. Одне з рішень суду  виконано шляхом примусового виконання. Інше рішення суду від 10.12.2020 не виконано через відсутність коштів та майна у боржника (заборгованість за послугами з оренди не погашена).

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Які податкові наслідки виникають у Товариства (орендодавця), якщо орендар не сплачує орендну плату, та при цьому орендар припинив здійснювати діяльність, тобто існує лише юридично?

2. Чи визнається факт надання послуг оренди та чи визнається Товариством (орендодавцем) дохід від оренди об’єктів, що знаходяться на непідконтрольній Україні території з урахуванням умов звернення?

3. Чи може Товариство (орендодавець) припинити нараховування доходу з урахуванням умов звернення? Якщо так, то на підставі якого документу, нормативно правового акту тощо?

4. Чи необхідно здійснювати коригування податкових зобов’язань з ПДВ, нарахованих за операціями з постачання послуг з оренди на дату першої події?

5. Якими є дата виникнення підстав для складання відповідного розрахунку коригування, порядок його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) та відповідальність за відсутність такої реєстрації?

Щодо податку на прибуток підприємств

До питання 1

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною. При цьому операції, за якими виникла така заборгованість повинні бути підтверджені первинними документами.

До безнадійної заборгованості згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) регулює Закон України  від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 1404).

Пунктом 2 частини першої ст. 3 Закону № 1404 встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, як ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 2 частини першої ст. 37 Закону № 1404 виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина четверта ст. 37 Закону № 1404).

Отже, у разі відсутності майна у боржника - юридичної особи для повного погашення заборгованості визнання такої заборгованості безнадійною згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу можливе за умови, що здійснені виконавцем відповідно до Закону № 1404 заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, а інше майно у  боржника відсутнє, що підтверджується постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа у порядку і на умовах, визначених Законом № 1404.

У разі, якщо постановою про повернення виконавчого документа встановлено термін повторного пред’явлення для виконання виконавчого документу, тобто виконавче провадження по справі не закрито, дії щодо примусового стягнення майна боржника тривають, то відсутні підстави для визнання такого боргу безнадійним згідно з п.п. «є» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Водночас, заборгованість визнаватиметься безнадійною, якщо така заборгованість відповідає одній з інших ознак, визначених п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У разі наявності дебіторської заборгованості, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, платник формує резерв сумнівних боргів.

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Різниці, пов’язані з формуванням резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), визначено п. 139.2 ст. 139 Кодексу.

Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, при списанні дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму витрат понад суму резерву сумнівних боргів.

У разі списання дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1            п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму списаної заборгованості.

При цьому, фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), що відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

До питань 2 – 3

Перш за все, зазначимо, що оскільки відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання укладення та виконання договорів оренди не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший п. 44.2 ст.44 Кодексу).

Одночасно повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями).

Отже, питання порядку визнання у бухгалтерському обліку доходів за операціями за договорами оренди належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Щодо податку на додану вартість

До питань 4 – 5

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше (перша подія):

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (п. 187.1 ст. 187 Кодексу).

На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін (п. 201.1 ст. 201 Кодексу).

Згідно з п. 192.1 ст. 192 Кодексу, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в ЄРПН. Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Розрахунок коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг підлягає реєстрації в ЄРПН отримувачем (покупцем) товарів/послуг, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу.

Відповідно до п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Кодексу, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;

отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Кодексу у разі порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця.

Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 Кодексу покладено обов’язок щодо такої реєстрації, штрафу у відповідних розмірах (п. 120¹.1 ст. 120¹ Кодексу).

За операціями з постачання послуг датою виникнення податкових зобов’язань є дата події, що сталася раніше: або зарахування коштів від замовника в оплату вартості таких послуг, або оформлення документу, що засвідчує факт постачання послуг. Якщо у ситуації, описаній у зверненні, оплата послуг з оренди майна орендарем не здійснювалась, то першою подією за операцією з постачання таких послуг є оформлення документу, що засвідчує факт їх постачання.

Якщо на дату першої події за операцією з постачання послуг постачальником були визначені податкові зобов’язання з ПДВ та складено і зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, та надалі підстави, визначені пунктом 192.1 ст. 192 Кодексу, не виникали (зокрема, не відбувалася зміна суми компенсації вартості таких послуг), то підстави для коригування таких податкових зобов’язань та складання розрахунку коригування до такої податкової накладної відсутні.

При цьому коригування податкових зобов’язань постачальника у бік зменшення може здійснюватися виключно на підставі розрахунку коригування, складеного таким постачальником та зареєстрованого в ЄРПН покупцем товарів/послуг.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.