Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.07.2022 р. № 1013/ІПК/99-00-24-03-03-06

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ),розглянула звернення щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, права власності на яку не оформлені,та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомив, що є власником нерухомого майна, яке розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання сплати земельного податку, який володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, право власності на яку не оформлено.

Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ земельний податок – це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до п.п. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПКУ землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), якікористуютьсяземельнимиділянкамидержавної та комунальноївласності:

на праві постійного користування;

на умовах оренди.

Відповідно до ст. 269 ПКУ платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Об'єктами оподаткування земельним податком згідно з положеннями ст. 270 ПКУ є земельні ділянкита земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є:

а) дані державного земельного кадастру;

б) дані Державного реєструречових прав на нерухомемайно;

в) данідержавнихактів, якимипосвідчено право власностіабо право постійногокористування земельною ділянкою (державніакти на землю);

г) данісертифікатів на право на земельнічастки (паї);

ґ) рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв);

д) дані інших правовстановлюючих документів, якими посвідчується право власності або право користування земельною ділянкою, право на земельні частки (паї).

Згідно з п. 287.1 ст. 287 ПКУ власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку(п. 287.6 ст. 287 ПКУ).

Особливості регулювання відносин в сфері земельного права, в тому числі підстави для набуття земельних ділянок у власність та користування, визначені Земельним кодексом України (далі – ЗКУ).

Відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельнуділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстраціїцих прав.

Порядок передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності визначено ст. 124 ЗКУ.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом України від 07 липня 2011 року №3613-VI «Про державний земельний кадастр» (ст. 202 ЗКУ). При цьому земельна ділянка має бути індивідуально визначеним об'єктом нерухомого майна, яком увластиві такі характеристики, як площа, межі, ідентифікатор у Державному земельному кадастрі тощо.

Зогляду на вказане, особу, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці, права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні ст. 269 ПКУ до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог ПКУ не повинна сплачувати земельний податок.

Також слід зазначити, що дана позиція викладена в наказі Міністерства фінансів України від 06.07.2018 № 602 «Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування платою за землю».

Разом з цим доводимо до Вашого відома, що оскільки Ви є фактичним користувачем земельної ділянки, то у Вас виникає обов'язок оформлення документів на право користування такою ділянкою у порядку і строки відповідно до чинного законодавства.

Використання земельних ділянок без належного оформлення прав є порушенням норм земельного законодавства.

Орган місцевого самоврядування, керуючись нормами ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. ст. 120, 125, 126 та 206 ЗКУ, може порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування земельними ділянками, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.