Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.07.2022 р. № 1016/ІПК/99-00-24-03-03-09

Державна податкова служба України, керуючись ст.52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо порядку оподаткування доходу, отриманого у вигляді спадщини, та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків – фізична особа,громадянка України,у своєму зверненні повідомила,що планує отримати спадщину від померлої рідної сестри, яка на момент смерті перебувала на території Російської Федерації, та в свідоцтві про смерть зазначено, що вона є громадянкою Російської Федерації.

При цьому, спадкоємиця стверджує, що до моменту смерті її рідна сестра (спадкодавець) проживала на території України та мала паспорт громадянки України.

В зв’язку з цим платник просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо порядку оподаткування доходу, отриманого у вигляді спадщини та розміру ставки податку.

Визначеннярезидентського статусу фізичної особи є визначальним для з'ясування порядку оподаткуваннядоходівтакої особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти - цефізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття«резидент» та умовинабуттяплатникомподатку статусу резидента України встановлено п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа – резидент –цефізична особа, яка маємісцепроживання в Україні.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.

Якщонеможливовизначитирезидентський статус фізичної особи, використовуючипопередніположенняцьогопідпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Достатньоюпідставою для визначення особи резидентом є самостійневизначення нею основного місцяпроживання на території України у порядку, встановленомуКодексом, абоїїреєстрація як самозайнятої особи.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-IV «Про свободу пересування і вільнийвибірмісцяпроживання в Україні»визначено, щомісцепроживання–цежитлоз присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально – медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), у яких особа отримує соціальні послуги.

При цьому за результатами звітного податкового року, в якому іноземець набув статусу резидента України, він має подати річну податкову декларацію, в якій зазначає доходи з джерелом їх походження в Україні та іноземні доходи
(п.п. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 Кодексу).

Отже, з метою оподаткування для визначення статусу резидента України платнику податку–фізичній особі слід керуватися положеннями п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Крім того, Кодекс не містить норми щодо одержання від податкових органів документів, що підтверджують статус резидента України.

Оподаткування доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав, регулюється ст. 174 розділу IV Кодексу, якою встановлено різні ставки для оподаткування доходу платника податку, залежно від ступеня споріднення спадкоємця із спадкодавцем та їх резидентського статусу, визначення якого наведено нормами п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Так, за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб оподатковуються об’єкти спадщини, що успадковуються членами сім’ї спадкодавця першого та другого ступенів споріднення (п. п. «а» п. п. 174.2.1п. 174.2 cт.174 Кодексу).

Членами сім’ї фізичної особи, зокрема, другого ступеня споріднення для цілей розділу IV Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки (п.п. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Крім того, звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою)крім доходів, зазначених у пунктах 3 і 4 п.170.13¹ст. 170 Кодексу(п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Разом з тим, для оподаткування будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується, зокрема, спадкоємцем від спадкодавця – нерезидента застосовується ставка податку18 відсотків, визначена п. 167.1 ст. 167 Кодексу (п.п. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174 Кодексу).

Також, зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором ставка якого становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Враховуючи зазначене, вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцем (резидентом) від спадкодавця (резидента) – члена сім’ї другого ступеня споріднення, не оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Разом з тим, дохід у вигляді вартості успадкованого майна, отриманий спадкоємцем (резидентом) від спадкодавця (нерезидента) незалежно від ступеня споріднення, оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків та військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.

Водночас зауважуємо, що відповідно до абзацу першого ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-XII«Про нотаріат» (далі – Закон № 3425) нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребовувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 46 Закону № 3425).

Також зазначаємо, що оскільки нотаріус є особою, відповідальною за перевірку правильності сплати податку до бюджету, то обов’язок визначення статусу резидента України покладається на нотаріуса, що посвідчує та видає свідоцтво про спадщину.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.