Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.02.2023 р. № 358/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             ТОВ «»(далі – ТОВ) щодо списання дебіторської заборгованості, по якій минув строк позовної давностіта, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ТОВбув оплачений товар, який так і не був поставлений покупцю (ТОВ). У зв’язку з чим утворилася дебіторська заборгованість, по якій сплинув строк позовної давності.

Дана дебіторська заборгованість підлягає списанню з балансу підприємства.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних  питань:

        1.Чи може платник податку, під час дії воєнного стану, визнати безнадійною та списати дебіторську заборгованість по авансах, за непоставлені товари, за якими сплинув строк позовної давності, згідно ст. 257 Цивільного кодексу України?

        2. Які дії має вчинити платник податку стосовно відображення у податковій звітності сум ПДВ, при списанні даної заборгованості під час дії воєнного стану?  

Щодо питання 1

Згідно зі ст. 256 ЦКУ позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша ст. 257 ЦКУ).

Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст.ст. 253 – 255 ЦКУ.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 267 ЦКУ).

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності вважається безнадійною заборгованістю (п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Підставою для списання дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку є визнання її безнадійною.

У разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п. 14.1.11
п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

Отже, достатнім критерієм для визнання заборгованості безнадійною згідно з п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу є сплив строку позовної давності щодо зобов’язання за такою заборгованістю.

Таким чином, у разі визнання заборгованості безнадійною,списання дебіторської заборгованості здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від
16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

У разі наявності дебіторської заборгованості, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником, платник формує резерв сумнівних боргів.

Різниці, що виникають у разі формування резерву сумнівних боргів або резерву очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) та списання безнадійної заборгованості визначено положеннями ст. 139 Кодексу.

Згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже,у разі списання дебіторської заборгованості щодо якої не створено резерв сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з
п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму такої списаної заборгованості. 

При цьому, фінансовий результат до оподаткування зменшуватиметься відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14  Кодексу, зокрема, за зобов’язаннями, щодо яких минув термін позовної давності.

Щодо питання 2

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ визначено статтями 187, 198 і 201 Кодексу.

Відповідно до п.п. «а» п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У разі попередньої оплати товарів/послуг, які у межах терміну позовної давності не були поставлені, факт придбання таких товарів/послуг, як це передбачено п. 198.3 ст. 198 Кодексу, відсутній та, відповідно, платник податку втрачає право на податковий кредит, попередньо сформований за операцією з придбання таких товарів/послуг.

Пунктом 198.5 ст. 198 Кодексу визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/ виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З метою застосування цього пункту податкові зобов’язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок № 21).

Враховуючи викладене, у разі якщо платник податку - покупець здійснив попередню оплату за товари/послуги та сформував податковий кредит з ПДВ на підставі отриманої від платника податку - постачальника податкової накладної, складеної ним після 01.07.2015 та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, але такі товари/послуги у межах терміну позовної давності не були поставлені, то у податковому періоді, в якому відбувається списання безнадійної дебіторської заборгованості, платнику податку - покупцю необхідно нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за правилами, визначеними п. 198.5 ст. 198 Кодексу.

Згідно з п.п. 5 п. 3 розділу V Порядку № 21 сума податкового зобов’язання, нарахована протягом звітного періоду відповідно до п. 198.5 ст. 198 Кодексу, вказується у рядках 4.1, 4.2 або 4.3 податкової декларації з ПДВ (далі - декларація) залежно від ставки, за якою нараховуються такі податкові зобов’язання.

У разі заповнення рядків 4.1, 4.2 або 4.3 декларації подаються додатки 1 і 6 (Д1 та Д6) за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках. Зокрема, якщо платник податку включив до складу податкових зобов’язань звітного (податкового) періоду суми ПДВ на підставі податкових накладних, складених відповідно до п. 198.5 ст. 198 Кодексу та не зареєстрованих в ЄРПН на дату подання декларації, мають бути заповнені відповідні рядки таблиці 1.1 додатка 1 до декларації. У разі нарахування податкових зобов’язань згідно з
п. 198.5 ст. 198 Кодексу додаток 6 до декларації не подається.

Водночас зазначаємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться у зверненні, потребує аналізу документів та матеріалів, що дозволяють детально ідентифікувати предмет запиту.

Відповідно до п. 52⁸ підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 цього Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п.п. 69.9 п. 69 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» розділу ХХ Кодексу для платників податків та контролюючих органів тимчасово, на період  до припинення  або скасування воєнного стану на території України, зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з урахуванням особливостей, встановлених цим підпунктом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).