Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.02.2023 р. № 364/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо порядку формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування ПДВ і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Підприємством на умовах попередньої оплати було отримано від постачальника обладнання, яке у звітному періоді не було змонтоване (введене в експлуатацію). Постачальником за вказаною операцією було складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну на Товариство.

В іншому випадку придбане обладнання, за операцією з придбання якого покупцем на підставі відповідної податкової накладної було віднесено суми ПДВ до податкового кредиту, надалі постачається за ціною, не нижчою ціни його придбання.

Крім того, новоутвореним підприємством було укладено договір на оренду нежитлового приміщення (цеху) та направлено до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП із зазначенням такого орендованого майна. У такому повідомленні не відображено обладнання, яке було придбане підприємством та надалі буде встановлено в такому цеху. У зверненні не зазначено, де фактично зберігається таке обладнання.

Враховуючи вищевикладене, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо:

1) правомірності віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих/сплачених за операціями з придбання обладнання у разі, якщо:

а) таке обладнання придбано на умовах попередньої оплати та ще не введене в експлуатацію;

б) якщо таке обладнання надалі буде реалізоване;

в) якщо таке обладнання буде встановлене в цеху, але не зазначене в повідомленні за формою 20-ОПП;

2) права на бюджетне відшкодування сум ПДВ, що були сплачені у вартості обладнання, придбаного на умовах попередньої оплати;

3) необхідності відображення у повідомленні за формою 20-ОПП обладнання, яке буде встановлене в цеху, інформація про який зазначена у такому повідомленні.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року               № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Щодо питань 1, 2

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX ПКУ.

Згідно з пунктом 185.1 статті 185 ПКУ об’єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше («перша подія»):

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг,  що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (пункт 187.1 статті 187 ПКУ).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правила формування податкового кредиту з ПДВ встановлено статтею 198 ПКУ.

Згідно з підпунктами «а», «б» пункту198.1 статті 198 ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПКУ).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 198.6 статті 198 ПКУ).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), визначено статтею 200 ПКУ.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПКУ визначено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу –

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Не підлягає бюджетному відшкодуванню сума від’ємного значення, до розрахунку якої включено суми податку, сплачені отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів/послуг, які використані або будуть використані в операціях з першого постачання житла (об’єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості. Сума такого від’ємного значення зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду до її повного погашення податковими зобов’язаннями,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту у платника податку – покупця товарів/послуг є податкова накладна, складена з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрована в ЄРПН платником податку – постачальником товарів/послуг на такого покупця за фактом здійснення господарської операції з постачання товарів/послуг на дату «першої події», показники якої відповідають первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією.

Таким чином, якщо за операцією з постачання товарів/послуг постачальником належним чином складено на платника податку - покупця та зареєстровано в ЄРПН відповідну податкову накладну, то на підставі такої податкової накладної покупець може віднести суми ПДВ до податкового кредиту відповідного звітного (податкового) періоду (у тому числі, якщо першою подією за операцією є сплата авансу, та незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, незалежно від напрямку подальшого використання таких товарів/послуг (встановлення обладнання в цеху чи подальша його реалізація), та незалежно від факту відображення таких товарів (обладнання) у  повідомленні про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (повідомлення за формою № 20-ОПП).

У разі перевищення суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду над сумою податкових зобов’язань такого звітного (податкового) періоду, платник може  претендувати на бюджетне відшкодування ПДВ.

Враховуючи вищезазначене, платник податку, у разі відсутності податкового боргу, до бюджетного відшкодування має право віднести від’ємне значення ПДВ, сформоване за рахунок сум податку, нарахованих та фактично сплачених отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200¹.3 статті 200¹ ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

При цьому суми ПДВ, які фактично сплачені постачальникам або до Державного бюджету України у вартості придбаних основних засобів (обладнання), які будуть використані в операціях з першого постачання житла (об’єктів житлової нерухомості), неподільного житлового об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта житлової нерухомості, не приймають участь у розрахунку суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню.

Поряд з цим слід зазначити, що правомірність бюджетного відшкодування ПДВ підтверджується виключно за результатами перевірки, що проводиться відповідно до ПКУ.

Щодо питання 3

Обов’язок суб’єктів господарювання повідомляти контролюючі органи про об’єкти оподаткування встановлений пунктом 63.3 статті 63 ПКУ, згідно з яким з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування (неосновне місце обліку).

Об’єктами оподаткування є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.

Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» (далі – Порядок № 1588), встановлені порядок подання та форма повідомлення № 20-ОПП.

Згідно з пунктом 8.4 розділу VIII Порядку № 1588 повідомлення за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.

У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об’єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.

Під час надання повідомлень за формою № 20-ОПП застосовується принцип укрупнення інформації, яка надається про об’єкт оподаткування.

Принцип укрупнення інформації не застосовується під час надання інформації про об’єкти рухомого та нерухомого майна, які підлягають реєстрації у відповідному державному органі з отриманням відповідного реєстраційного номера.

Підставою для подання повідомлення за формою № 20-ОПП про об’єкти оподаткування є виникнення права володіння, користування, оренди, розпорядження на такий об’єкт згідно з відповідними правовстановлювальними документами.

Керуючись принципом укрупнення інформації про об’єкти оподаткування, який передбачає групування об’єктів оподаткування за ознакою їх однотипності, інформація про обладнання, яке експлуатується безпосередньо суб’єктом господарювання та пов’язане із його господарською діяльністю, та враховуючи що вони розміщені та зберігаються у відведених для таких цілей приміщеннях чи території, такі об’єкти оподаткування можливо віднести до наявного у суб’єкта господарювання типу об’єкта оподаткування, який найбільш відповідає визначенню місця знаходження/зберігання такого устаткування, наприклад склад, цех тощо.

У разі відсутності інформації про місця знаходження/зберігання обладнання/устаткування необхідно повідомити в контролюючий орган про такі об’єкти оподаткування у порядку та строки, визначені Порядком № 1588.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.