Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.07.2022 р. № 1027/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду зверненьщодо оподаткування платежів, що сплачуються на користь нерезидента за договором колокації телекомунікаційного обладнаннята, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що ТОВ уклало з резидентом Республіки Болгарія (далі – Нерезидент) договір колокації телекомунікаційного обладнання. Відповідно до умов договору Нерезидент надає ТОВ такі послуги як: оренда приміщень, та/або юнітів у шафі для телекомунікаційного обладнання в своїх або орендованих приміщеннях, а також додаткові послуги, зокрема, але не виключно, віддалену технічну підтримку, інсталяцію обладнання. Послуги надаються на території Болгарії.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи підпадає предмет договору про надання послуг колокації під термін «оперативний лізинг/оренда», який наведено у Кодексі?

2. Чи вважаються платежі за договором про надання послуг колокації доходом нерезидента, який має оподатковуватись відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу?

3. Чи повинні бути застосовані положення п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, згідно з якими ТОВ повинно утримувати податок на дохід нерезидента та сплачувати його до бюджету?

4. Чи має застосовуватись у цьому випадку положення п. 1 ст.7 Конвенції між Урядом України і Урядом республіки Болгарія про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна?

5. Чи може ТОВ самостійно застосовувати звільнення від оподаткування під час виплати орендної плати Нерезиденту та не утримувати податок з таких доходів?

6. Як визначити місце постачання послуг за вищевказаним договором колокації телекомунікаційного обладнання відповідно до ст. 186 Кодексу?

 

Щодо питань 1-3

Відповідно до п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу лізингова операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) - передача основних засобів у володіння та користування фізичним та/або юридичним особам (лізингоодержувачам) за плату та на визначений строк.

При цьому оперативний лізинг (оренда) – операція юридичної чи фізичної особи (лізингодавця/орендодавця), за якою лізингодавець/орендодавець передає іншій особі (лізингоодержувачу/орендарю) основні засоби, придбані або виготовлені лізингодавцем/орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (п.п. «а» п.п. 14.1.97 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Як зазначено у договорі, що наданий до звернення, Нерезидент надає послуги оренди приміщень, шаф тощо для розміщення обладнання та інші додаткові послуги з технічного обслуговування такого обладнання. ТОВ за надані Нерезидентом послуги оренди маєплатити щомісячну плату. Плата за додаткові послуги виставляється разом з щомісячною платою або окремо. Строк дії договору 12 (дванадцять) місяців.

Отже, договір про надання послуг колокації телекомунікаційного обладнання, умовами якого передбачено надання основних засобів в оренду для розміщення обладнання за щомісячну плату та на визначений строк, підпадає під визначення Кодексу «оперативний лізинг (оренда)».

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу, до яких серед інших належить лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента – лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди (абз. «ґ» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Таким чином, ТОВ при виплаті Нерезиденту платежів за оренду приміщень, та/або юнітів у шафі для телекомунікаційного обладнання в своїх або орендованих приміщеннях утримує податок за ставкою 15 %, якщо інше не встановлено правилами міжнародного договору.

Щодо питання 4

Згідно з п. 3.2 ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Болгарії  про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка ратифікована Законом України від 23.04.1996
№ 136/96-ВР і є чинною в українсько-болгарських податкових відносинах з  03.10.1997 (далі – Конвенція), застосовується до «осіб, які є резидентами одної або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) та поширюється на існуючі в Договірних Державах (Україна та Республіка Болгарія) податки, одним з яких, зокрема в Україні, є «податок на прибуток підприємств» (ст. 2 Конвенції). Статтею 4 (Резидент) Конвенції визначено критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються її положення.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції для цілей її застосування термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об‘єднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне об‘єднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об‘єднання; терміни «підприємство Договірної Держави» та «підприємство другої Договірної Держави» означають відповідно підприємство, що керується резидентом Договірної Держави, та підприємство, що керується резидентом другої Договірної Держави.

У контексті Конвенції оподаткування доходів, отриманих в межах  відповідних договірних взаємовідносин між компаніями (юридичними особами) - резидентами України/Республіки Болгарія, які надають послуги певного характеру, регулюється ст. 7 (Прибуток від комерційної діяльності) Конвенції, п. 1 якої передбачено, що «прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва».

Враховуючи зазначене, доходи, отримані підприємством – резидентом  Республіки Болгарія за надані ним послуги резиденту України за відповідним договором, зокрема вказаним у зверненні, що розглядається, підлягають оподаткуванню лише у Болгарії та, відповідно, звільняються від оподаткування в Україні за умови, що діяльність резидента Республіки Болгарія з надання таких послуг не здійснюється ним через розташоване на території України постійне представництво.

 

Щодо питання 5

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України визначений статте. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.2 ст. 103 Кодексу особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Згідно з п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 Кодексу).

 

Щодо питання 6

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з п.п. «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті. 186 Кодексу встановлено категорії послуг, місце постачання яких визначається залежно від місця реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або від місця фактичного надання відповідних послуг.

Місцем фактичного постачання послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном, є місце фактичного постачання таких послуг (п.п. «г»
п.п. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 Кодексу).

Місцем постачання послуг із надання в оренду, лізинг рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання, або − у разі відсутності такого місця − місце постійного чи переважного його проживання (п.п. «в» п. 186.3 ст. 186 Кодексу).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.31 ст. 186 Кодексу, є місце реєстрації постачальника (п. 186.4 ст. 186 Кодексу).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, Управління повідомляє, що у разі, якщо зазначені у зверненні послуги належать до категорії послуг, визначених у п. 186.3 ст. 186 Кодексу, зокрема до послуг із надання в оренду, лізинг рухомого майна, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг буде місце, в якому їх отримувач зареєстрований як суб'єкт господарювання. Оскільки отримувачем таких послуг є Товариство, яке зареєстровано на митній території України, то операція нерезидента з постачання таких послуг Товариству буде об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо зазначені у зверненні послуги належать до категорії послуг, визначених у п.п. 186.2.1 п. 186.2 ст. 186 Кодексу, зокрема до послуг, що пов'язані з рухомим майном, то для цілей оподаткування ПДВ місцем постачання таких послуг буде місце фактичного їх постачання. Оскільки такі послуги здійснюватимуться за межами митної території України, то операція нерезидента з постачання таких послуг ТОВ не буде об’єктом оподаткування ПДВ.

Якщо зазначені у зверненні послуги не належать до категорії послуг, визначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.31 ст. 186 Кодексу, то місцем постачання таких послуг буде місце реєстрації їх постачальника. Оскільки постачальником таких послуг буде нерезидент, то операція нерезидента з постачання таких послуг ТОВ не буде об’єктом оподаткування ПДВ.

З питання належності зазначених у зверненні послуг до тієї чи іншої категорії послуг ДПС рекомендує звернутися до Міністерства економіки України та/або ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником Державного класифікатора продукції та послуг, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).