Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 12.07.2022 р. № 1036/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Громадської організації «_____» (далі – Федерація) щодо окремих питань оподаткування неприбуткової організації та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням Федерації, статус якої зазначено як неприбуткова організація, така організація є добровільним громадським об’єднанням фізкультурно-спортивної спрямованості, яка об’єднує на основі спільності інтересів фізичних осіб, які прагнуть сприяти розвитку кіберспорту (електронного, цифрового, комп’ютерного спорту). Федерація є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

До Федерації звернувся суб’єкт господарювання, який зацікавлений у залученні Федерації до організації кіберспортивих заходів (змагань, турнірів) та популяризації свого знаку для товарів та послуг в рамках таких заходів.

Співпраця з Федерацією передбачається на підставі договору про надання послуг з організації кіберспортивих заходів (змагань, турнірів), за яким Федерація зобов’язується надати відповідні послуги з організації кіберспортивих заходів та популяризації знаку для товарів та послуг замовника, а замовник зобов’язується прийняти та оплатити такі послуги.

У зв’язку із зазначеним вище у зверненні Федерації поставлено такі питання  для надання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи має право неприбуткова організація виступати виконавцем послуг за господарськими договорами та отримувати дохід від такої діяльності за умови, що весь отриманий дохід спрямовується на фінансування видатків на організацію та проведення змагань, турнірів, навчальних зборів, інших заходів з усіх видів кіберспорту та власне утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами?

2. Чи має право неприбуткова організація, метою діяльності якої є популяризація та організація кіберспортивих заходів (змагань, турнірів), витрачати кошти, отримані від третіх осіб на підставі господарських договорів, на організацію таких кіберспортивих заходів?

3.  Чи має право неприбуткова організація виплачувати винагороду спортсменам-учасникам кіберспортивих заходів (змагань, турнірів), у тому числі спортсменам, які є учасниками такої організації?

4. Чи вважатиметься виплата неприбутковою організацією винагороди спортсменам-учасникам кіберспортивих заходів (змагань, турнірів), які також є учасниками такої організації, розподілом отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб відповідно до п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу?   

 

Щодо питань 1 – 4

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4            ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр).

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

При цьому, пункт 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Відповідно до п.п. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, зокрема, можуть бути віднесені громадські об’єднання.

Порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об’єднань визначає Закон України від 22 березня 2012 року № 4572-VI «Про громадські об’єднання» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 4572).

Статтею 1 Закону № 4572 визначено, що громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.

Частиною п’ятою ст. 1 Закону № 4572 передбачено, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Громадські об’єднання утворюються і діють відповідно до принципів, визначених ст. 3 Закону № 4572, один з яких полягає у відсутності майнового інтересу їх членів (учасників) щодо права на частку майна громадського об'єднання та відповідальності за його зобов’язаннями. Доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Статтею 11 Закону № 4572 визначено відомості, які має містити статут громадського об’єднання, зокрема, відомості про мету (цілі) та напрями діяльності такого об’єднання.

Частиною п’ятою ст. 1 Закону № 4572 передбачено, що громадське об’єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

Підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Громадське об’єднання зі статусом юридичної особи має право здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об’єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (п. 2 частини другої ст. 21 Закону № 4572).

Зазначене узгоджується з положеннями статті 86 Цивільного кодексу України, якою визначено, що непідприємницькі товариства (сільськогосподарські кооперативи та сільськогосподарські кооперативні об'єднання, що діють без мети одержання прибутку, інші кооперативи, крім виробничих, об'єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше                не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Таким чином, положення Кодексу не обмежують можливість здійснення громадськими об’єднаннями, які є неприбутковими організаціями для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств, підприємницької діяльності у встановленому порядку, що відповідає меті, заради якої вони були створені, для подальшого фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Утворена згідно із Законом № 4572 та внесена до Реєстру громадська організація не сплачує податок на прибуток з доходів (прибутків), отриманих нею у межах статутної діяльності відповідно до закону, за умови, що такі доходи (прибутки) використовуються такою неприбутковою організацією виключно для фінансування видатків на її утримання, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, як це передбачено підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та не здійснюється розподіл доходів (прибутків) серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб.

Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,               не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Тож, виплата громадською організацією винагороди спортсменам-учасникам кіберспортивих заходів (змагань, турнірів), які також є учасниками такої організації, є порушенням вимог абзацу третього п.п. 133.4.1 п. 133.4              ст. 133 Кодексу, яким забороняється здійснювати розподіл доходів (прибутків) серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників, якщо така винагорода не є оплатою їхньої праці.

Слід враховувати, що загальні правові, організаційні, соціальні та економічні основи діяльності у сфері фізичної культури і спорту визначає Закон України 24 грудня 1993 року № 3808-XII «Про фізичну культуру і спорт» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 3808), який регулює суспільні відносини у створенні умов для розвитку фізичної культури і спорту.

Порядок проведення меценатської діяльності у сфері фізичної культури і спорту встановлено статтею 51 ¹  Закону № 3808.

Так, меценатська діяльність у сфері фізичної культури і спорту здійснюється на підставі письмового договору про меценатську допомогу між меценатом фізичної культури і спорту та бенефіціаром або між меценатом фізичної культури і спорту та отримувачем меценатської допомоги в інтересах бенефіціарів, визначених меценатом фізичної культури і спорту або отримувачем меценатської допомоги. Договір про меценатську допомогу не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 51 ³  Закону № 3808 набувачі меценатської допомоги мають право розміщувати торговельну марку, логотип, інше позначення мецената фізичної культури і спорту, з яким у них укладено договір про меценатську допомогу, в будь-якій рекламі, пов’язаній з діяльністю набувача меценатської допомоги.

Особливості використання позначення мецената фізичної культури і спорту в рекламі набувача меценатської допомоги мають встановлюватися договором про меценатську допомогу.

Позначення мецената фізичної культури і спорту в рекламі набувача меценатської допомоги не вважається рекламою мецената фізичної культури і спорту або його товару чи послуги в розумінні Закону України від 03 липня 1996 року  № 270/96-ВР «Про рекламу» зі змінами та доповненнями.

Отже, діяльність громадської організації фізкультурно-спортивної спрямованості у статусі неприбуткової організації з популяризації знаку для товарів та послуг іншого суб’єкта господарювання, що не пов’язана з виконанням договору про меценатську допомогу, а здійснюється на платній основі за договором про надання послуг, не може вважатися такою, що відповідає меті (цілям) такого громадського об’єднання та сприяє її досягненню, а отже є порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування зазначеної  громадської організації Реєстрі.

У випадку недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених п. 133.4 ст. 133 Кодексу з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Водночас наголошуємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин потребує комплексного аналізу документів та матеріалів, що дозволяють ідентифікувати предмет запиту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).