Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 13.07.2022 р. № 1047/ІПК/99-00-21-03-02-06

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування  ПДВ операцій з постачання послуг з фінансового гарантування сплати митних платежів в Україні та, керуючись статтею 52  Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство має статус незалежного фінансового посередника з надання фінансових гарантій із забезпечення сплати суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності митних платежів в Україні, зокрема, при митному оформленні товарів, які поміщуються у митний режим транзиту.

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг з надання фінансових гарантій при митному оформленні товарів, які поміщуються у митний режим транзиту.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно зі статтею 90 глави 17 Митного кодексу України (далі - МКУ), транзит Згідно зі статтею 90 глави 17 Митного кодексу України (далі – МКУ), транзит – це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України визначено Законом України від 20 жовтня 1999 року № 1172-XIV "Про транзит вантажів" (далі – Закон № 1172).

Відповідно до статті 1 Закону № 1172 транзит вантажів – це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а транзитні послуги (роботи) – безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо.

Відповідно до статті 7 Закону № 1172-XIV транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту.

Учасники транзиту – вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи) (стаття 1 Закону № 1172).

Згідно зі статтею 306 глави 44 МКУ способами забезпечення сплати митних платежів є, зокрема, фінансові гарантії.

Фінансова гарантія, що видається в порядку та на умовах, визначених МКУ (далі – митна фінансова гарантія) є одним із способів забезпечення виконання зобов’язань із сплати митних платежів перед митними органами (пункт 1 частини 1 статті 306 МКУ).

Надання митним органам забезпечення сплати митних платежів є обов’язковим при ввезенні на митну територію України та/або переміщенні територією України прохідним та внутрішнім транзитом товарів за переліком, який затверджується Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 306 МКУ).

У випадках, зазначених МКУ, фінансові гарантії надаються митним органам під час або до декларування товарів до митного режиму транзиту, попереднього декларування товарів, до їх прибуття на митну територію України та під час декларування товарів до митних режимів, що передбачають сплату митних платежів або передбачають перебування товарів під митним контролем до моменту закінчення дії відповідного митного режиму (частина 1 статті 310 МКУ).

Фінансові гарантії надаються у вигляді документа (викладеного в письмовій або електронній формі зобов’язання гаранта сплатити визначені суми митних платежів на вимогу митного органу, або у вигляді внесення декларантом, уповноваженою ним особою, перевізником або гарантом грошової застави на відповідний рахунок митного органу (частина 2 статті 310 МКУ).

Фінансові гарантії надаються на суму митних платежів, нарахованих на товари, які декларуються за однією митною декларацією або заявляються до митного режиму транзиту за одним транспортним документом (частина 3 статті 310 МКУ).

Фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов’язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу митного органу кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов’язань із сплати митних платежів (частина 2 статті 311 МКУ).

Відповідно до частини 1 статті 314 МКУ гарантом може виступати:

1) банківська установа, яка надає гарантії безпосередньо або може застосовувати їх як фінансове забезпечення гарантій, що надаються митним органам незалежними фінансовими посередниками;

2) незалежний фінансовий посередник – юридична особа, створена у формі повного або командитного товариства.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" установи, що є незалежними фінансовими посередниками та надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначених Митним кодексом України, не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи).

Разом з тим, до правовідносин, пов’язаних з видачею митних фінансових гарантій, виконання гарантами зобов’язань і припиненням фінансової гарантії, застосовуються положення законодавства України про банки і банківську діяльність та цивільного законодавства України в частині, що не врегульована МКУ (частина 7 статті 311 МКУ).

Відповідно до статті 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" (далі – Закон № 2121) будь-яка гарантія є банківським кредитом. Також частиною 2 статті 49 Закону № 2121 визначено, що надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі, віднесено до кредитних операцій.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Податкового кодексу України (далі – ПКУ).

Згідно підпунктом "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ встановлено, що не є об’єктом оподаткування операції з надання послуг платіжних організацій платіжних систем, пов’язаних з переказом коштів, з інкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення та повернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу (у тому числі пенсійного), управління коштами та цінними паперами (корпоративними правами та деривативами), доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що надала такі кредити, гарантії або поручительства. Перелік послуг з розрахунково-касового обслуговування затверджено постановою Національного банку України від 01.08.2017 № 73 (далі – Перелік №73).

При цьому, операції з надання, авізування гарантій та виконання операцій за наданими/авізованими гарантіями, містяться в Переліку № 73, тобто, є операціями з розрахунково-касового обслуговування.

В той же час, відповідно до пункту 1.37 статті 1 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"  розрахунково-касове обслуговування – послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Таким чином, операції з надання фінансових гарантій митним органам при перевезенні (переміщенні) товарів (вантажів) транзитом через митну територію України регулюється різними законодавчими та нормативно- правовими актами, які, в окремих випадках, визначають не лише порядок надання таких послуг, а й осіб, які надають такі послуги. При цьому, перелік таких осіб у вказаних законодавчих актах є різним, що призводить до неоднозначного розуміння та застосування норм ПКУ до одних і тих самих операцій.

Враховуючи зазначене, Державна податкова служба України звернулася до Міністерства фінансів України щодо надання відповідної методологічної допомоги в частині визначення порядку оподаткування ПДВ операцій з надання фінансових гарантій митним органам незалежними фінансовими посередниками, уповноваженими на надання таких послуг суб’єктам господарювання, що здійснюють перевезення (переміщення) товарів (вантажів) транзитом через митну територію України.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.