Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.07.2022 р. № 1094/ІПК/99-00-21-02-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення  щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих норм статті 39² розділу І «Контрольовані іноземні компанії» Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу, в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив про питання, що виникли у зв’язку з реалізацією норм підпункту 39².6.3 пункту 39².6 статті 39² розділу І Кодексу при діяльності фінансової установи, яка здійснює провадження професійної діяльності на ринках капіталу – діяльності з управління активами інституційних інвесторів.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Роз’яснити дефініцію поняття «виявлення факту, що свідчить про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі», що використано в даній нормі, адже через обширність даного визначення, унеможливлюється однозначне її трактування для застосування;
2. Роз’яснити коло суб’єктів, які зобов’язані виявляти, та нормативно-правовий акт, регулюючий процедуру «виявлення факту, що свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі» та розмір даної частки, необхідної для надання повідомлення;
3. Роз’яснити коло суб’єктів звітування, стосовно яких можуть бути виявлені факти, що свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі та нормативно-правовий акт, відповідно до якого дане питання законодавчо врегульоване.

Щодо питань 1-2

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» Кодекс доповнено статтею 39² «Контрольовані іноземні компанії».

Підпунктом 4 пункту 2 «Прикінцеві положення» Закону України від
17 грудня 2020 року № 1117 –ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування окремих об’єктів  оподаткування» визначено, що доповнення Кодексу статтею 39² набирає чинності з 01 січня 2022 року.

Підпунктом 39².6.3 пункту 39².6 статті 39²розділу І Кодексу зазначено, що у разі якщо будь-який контролюючий орган, інший орган державної влади, банк або фінансова установа виявили факти, що свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі, такий орган, банк або фінансова установа надсилають повідомлення про це центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Повідомлення надсилається засобами електронного зв'язку не пізніше п'яти робочих днів з дня виявлення зазначених фактів.

Під часткою в іноземній юридичній особі відповідно до підпункту 39².1.3 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу розуміються корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:

а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або

б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.

У разі якщо відповідно до належного фізичній особі розміру частки обсяги прав, передбачені підпунктами "а" - "в" цього підпункту, є різними, для цілей цього Кодексу приймається найбільше значення такої частки.

Згідно з підпунктом 39².1.4 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу, для цілей визначення володіння фізичною або юридичною особою відповідною часткою в іноземній юридичній особі усі права, що належать такій фізичній або юридичній особі, вважаються сумою часток, які:

належать такій фізичній або юридичній особі безпосередньо або опосередковано через інших осіб, у тому числі через утворення без статусу юридичної особи;

належать будь-яким пов’язаним особам такої фізичної або юридичної особи безпосередньо або опосередковано через інших осіб.

Особа вважається такою, що володіє часткою в іншій юридичній особі, у разі:

володіння на підставі права власності, або

якщо право власності на відповідну частку юридично належить іншим особам, які діють в інтересах такої особи.

Також відповідно до підпункту 39².1.5 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу особа вважається такою, що володіє часткою в іншій юридичній особі, у разі, якщо така особа є засновником трасту, власником частки майна фонду, установи, іншого утворення без статусу юридичної особи, до активів якого входить зазначена частка, або учасником (партнером з повною або обмеженою відповідальністю) партнерства, до активів якого входить частка в юридичній особі.

Нормами статті 39² розділу І Кодексу не визначено окремого порядку здійснення окремих процедур по виявленню інформації, дослідженню, перевірки чи наданню документального підтвердження інформації, що свідчить про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі.

Разом з тим, зазначаємо, що Законом України № 361– IX  від 6 грудня 2019 року «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» установлюються загальні вимоги щодо здійснення фінансового моніторингу суб'єктами первинного фінансового моніторингу, в рамках якого здійснюються заходи належної перевірки потенційних клієнтів до встановлення ділових відносин, процедури по виявленню фактів належності клієнтів (їх кінцевих бенефіціарних власників) та переоцінці ризику ділових відносин з актуальними клієнтами під час здійснення процедур планової актуалізації/уточнення даних про таких клієнтів, тощо.

При цьому необхідно враховувати, що інформація про факти які свідчать про володіння фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі має подаватись до Державної податкової служби України банком/фінансовою установою з урахуванням норм, як Кодексу, так і іншого законодавства, яким керується установа, залежно від її виду ліцензійної діяльності.

Належним виконанням норм Кодексу є заповнення інформацією Повідомлення про факти, які контролюючий орган, інший орган державної влади, банк або фінансова установа виявили при здійсненні поточної діяльності по обслуговуванню клієнтів, актуалізації інформації по клієнтах, при проведенні заходів належної перевірки потенційних клієнтів, тощо, а  також подання такого Повідомлення до Державної податкової служби протягом п’яти робочих днів з дня виявлення зазначених фактів.

Щодо питання 3.

Відповідно до підпункту 39².1.1 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу контрольованою іноземною компанією визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 39².1.2 пункту 39².1 ст. 39² розділу І Кодексу визначено, що з урахуванням положень цієї статті контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.

Зокрема, іноземна компанія визнається контрольованою іноземною компанією, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України (далі – контролююча особа):

а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж
50 відсотків, або

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж
10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або

в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов'язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

Також відповідно до підпункту 39².1.3. пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу під часткою в іноземній юридичній особі розуміються корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:

а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або

б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.

У разі якщо відповідно до належного фізичній особі розміру частки обсяги прав, передбачені підпунктами "а" – "в" цього підпункту, є різними, для цілей цього Кодексу приймається найбільше значення такої частки.

Фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України не визнаються контролюючими особами, якщо їх володіння часткою у контрольованій іноземній компанії реалізовано через пряме або опосередковане володіння в іншій юридичній особі – резиденті України, за умови якщо остання визнається контролюючою особою згідно з цим пунктом та на неї покладається зобов'язання щодо оподаткування скоригованого прибутку контрольованої іноземної компанії.

Зважаючи на зазначене вище, підлягає повідомленню інформація по усіх фактах які, починаючи з 01.01.2022, стали відомими контролюючому органу, іншому органу державної влади, банку або фінансовій установі та можуть свідчити про володіння будь-якою фізичною (юридичною) особою – резидентом України часткою в іноземній юридичній особі.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).