Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.07.2022 р. № 1120/ІПК/99-00-24-03-03-06

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо визначення поняття відокремлений та виробничий структурний підрозділ юридичної особи в розумінні норм ПКУ та застосування норм пп. 168.4.3-168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ.

Порядок сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено ст. 168 ПКУ, відповідно до п.п. 168.4.1 п. 168.4 якої податок на доходи фізичних осіб, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з нормами Бюджетного кодексу України (далі – БКУ).

Статтею 64 БКУ визначено склад доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад.

Крім того, відповідно до п.п. 168.4.3 п. 168.4 ст. 168 ПКУ суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Відповідно до п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 ПКУ юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених ПКУ, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів в установленому БКУ порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними БКУ, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних бюджетів.

Таким чином, податок на доходи фізичних осіб повинен сплачуватись на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

При цьому значення поняття «відокремлений підрозділ» для розділу IV ПКУ береться у значенні, визначеному Господарським кодексом України
(далі – ГКУ) (п.п. 14.1.30 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Так, згідно з ст. 55 ГКУ суб’єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. При цьому зазначені суб’єкти мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Статтею 64 ГКУ визначено порядок організації структури підприємств, відповідно до якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, встановленому статутом підприємства або іншими установчими документами.

При цьому підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Разом з тим відповідно до п. 5.2 ст. 5 ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу.

Згідно з п. 63.3 ст. 63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об'єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Такий порядок встановлено наказом Міністерства фінансів України
від 09.12.2011 № 1588 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за  № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588), у якому норма щодо місця реєстрації або взяття на облік, викладена у п. 1.4 розділу І Порядку № 1588, повністю відповідає нормі п. 63.3 ст. 63 ПКУ.

Враховуючи викладене, якщо платник податку має об’єкти, через які провадиться діяльність (виробничі структурні підрозділи, орендовані приміщення/офіси, цеха, склади, тощо), в різних районах (об’єднаних територіальних громадах), тобто місцезнаходження цих об’єктів є відмінним від місцезнаходження юридичної особи, в яких працюють та отримують заробітну плату наймані працівники, то платник податку (юридична особа) зобов’язаний стати на облік як платник окремих видів податків та перераховувати податок на доходи фізичних осіб із доходів у вигляді заробітної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням (розташуванням) таких об’єктів (неосновне місце обліку) на рахунки, відкриті в органах Державної казначейської служби. При цьому положеннями ст. 14 ПКУ не передбачено визначення поняття «виробничий структурний підрозділ».

Водночас слід зазначити, що зважаючи на неоднозначне тлумачення норм ПКУ в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого з доходу у вигляді заробітної плати працівників, які працюють у виробничих та функціональних структурних підрозділах та об’єктах (орендованих приміщеннях/офісах, складах, цехах тощо), Державною податковою службою направлено запит до Міністерства фінансів України як до головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію єдиної державної податкової політики.

Згідно із п. 52.2 ст. 52 ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.