Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.07.2022 р. № 1154/ІПК/99-00-09-04-03-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства з обігу пального та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство повідомляє, основним видом діяльності за КВЕД-2010 є 49.41 вантажний автомобільний транспорт, а також 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, 46.69 оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням, 46.90 неспеціалізована оптова торгівля, 52.29 інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у.

Враховуючи види діяльності Товариства, в рамках провадження звичайної господарської діяльності Товариство має необхідність зберігати пальне виключно для потреб власного споживання.

Товариство зазначає, що з 01.07.2019 набули чинності норми Закону України від 19 грудня 1995 року№ 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»(далі – Закон № 481), згідно з якими суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, мали отримати відповідну ліцензію.

Закон не розмежовував, з якою метою суб’єкти господарювання зберігають пальне, та не робив жодних виключень для підприємств, що здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання. Для всіх вимоги та процедура були однакові.

Як зазначено у зверненні, Товариство отримало ліцензію на право зберігання пальноговід 24.12.2019 за формою,встановленою у листі ДФС.

18.12.2019 до Закону № 481 було внесено зміни, зокрема зміни торкнулися ст. 15 Закону, яким встановлювалась можливість отримання ліцензії на право зберігання пального за більш  спрощеною процедурою для підприємств, які здійснюють зберігання пального виключно для потребвласного споживання.

Товариство зареєстроване платником акцизного податку тає розпорядником акцизного складу.

Товариство запитує:

1. Чи має право Товариство, відповідно до п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Кодексу, формувати дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць після проведення останньої операції з обігу пального у звітному календарному місяці але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що наступає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подавати їх до центрального органу виконавчої влади, що  реалізує державну політику, не пізніше15календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця, зберігаючи пальне виключно для потреб власного споживання за чинною Ліцензією на право зберігання пального  від 24.12.2019?
2. Чи зобов’язане Товариство анулювати чинну Ліцензію на право зберігання пального від 24.12.2019та отримати нову Ліцензію на право зберігання пального, якщо Товариство здійснює зберігання пального виключно для потреб власного споживання та не здійснює операції із зберігання пального іншим особам?
3. Чи має право Товариство здійснювати операції зі зберігання пального іншим особам за чинною Ліцензією від 24.12.2019?
4. Чи має Товариство  якимось чином повідомляти органи Державної податкової служби України у разі збільшення загального об’єму використовуваних Товариством ємностей для зберігання пального (у разі якщо Товариство орендуватиме або придбає додаткові ємності для зберігання пального)?

До запитання 1.

Відповідно до абз. 6п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Кодексу дані про фактичні залишки пального на перший та останній дні календарного місяця та про обсяг обігу пального за звітний календарний місяць формуються розпорядниками акцизних складів, що використовують пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснюють операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам, після проведення останньої операції з обігу

пального у звітному календарному місяці, але не пізніше 23 години 59 хвилин останнього дня звітного календарного місяця, до початку здійснення операцій з обігу пального у день, що настає за таким останнім днем звітного календарного місяця, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця.

Отже, Товариство має право подавати наведені вище дані у терміни, визначені абз. 6п.п. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Кодексу (не пізніше 15 календарних днів, що настають за останнім днем звітного календарного місяця), якщо пальне використовується нимвиключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До запитань 2, 3 та 4.

Закон № 481 визначає основні засади регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі, зокрема пальним,а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України.

Згідно положень Закону № 481, зокрема передбачено:

зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від іншихосіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування(стаття 1 Закону № 481);

зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії, для отримання якої необхідно надати пакет документів, серед яких – документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єктзберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення (ст. 15 Закону № 481).

Суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають.Такі суб’єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження (стаття 15  Закону №481).

Зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії (ч. 1 ст. 15 Закону№ 481).

Відповідно до частини другої статті 17 Закону№ 481 до суб’єктів господарювання (у тому числі іноземних суб’єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі надання послуг із зберігання пального іншим суб’єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно до статті 15 цього Закону, - 500000 гривень.

Отже, якщо Товариство отримало ліцензію на місце зберігання пального з наданням до контролюючого органупакетудокументів, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єктзберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення відповідно до ст. 15Закону№ 481, то таке Товариство має право на підставі діючої ліцензії:

зберігати пальне,яке не реалізовується іншим особам і використовувати виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки;

надавати послуги із зберігання пального іншим особам.

Згідно з частиною п’ятдесят четвертою ст. 15 Закону № 481у разі зміни відомостей, зазначених у виданій суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії (за винятком змін, пов’язаних з реорганізацією суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) та/або зміною типу акціонерного товариства), суб’єкт господарювання зобов’язаний у місячний термін з дня внесення таких змін звернутися до органу, який видав ліцензію, з відповідною заявою.

Орган, який видав ліцензію, на підставі заяви суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) протягом трьох робочих днів видає суб’єкту господарювання (у тому числі іноземному суб’єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензію, оформлену на новому бланку з урахуванням змін (частина п’ятдесят п’ята                 ст. 15 Закону № 481).

Враховуючи зазначене, у разі,якщо за адресою зберігання пального, за якою Товариством отримано відповідну ліцензію, відбулися зміни, що не пов’язані із зміною відомостей, зазначених у ліцензії, а лише збільшено кількість ємностей на земельній ділянці, на якій здійснюється зберігання пального, то для ведення ліцензійної справи суб’єкту господарювання рекомендується надати відповідні актуальні документи.

Разом з цим, однією із підстав анулювання ліцензіїорганом, який її видав є встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії(частина п’ятдесят друга ст. 15 Закону № 481).

Поряд з цим інформуємо, що пунктом 52⁸ підрозділу 10 розділу XX Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема статтями 52 і 53 розділу II Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.