Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 03.06.2022 р. № 693/ІПК/99-00-21-02-02-06

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Приватного закладу вищої освіти «_____» (далі – Академія) щодо оподаткування неприбуткових організацій та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

У зверненні Академії, що є приватним закладом вищої освіти, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр), повідомлено, що такою організацією розглядаються законодавчі обмеження щодо розміру адміністративних витрат.

Так, зокрема, згідно з частиною третьою ст. 16 Закону України від 5 липня 2012 року № 5073-VI «Про благодійну діяльність та благодійні організації» зі змінами та доповненнями (далі – Закон № 5073) розмір адміністративних витрат благодійної організації не може перевищувати 20 відсотків доходу цієї організації у поточному році.  

Враховуючи вищевикладене, у запиті Академії поставлено такі питання:

1. Чи стосується обмеження щодо розміру адміністративних витрат, передбачене частиною третьою ст. 16 Закону № 5073, лише благодійних організацій та не поширюється на інші неприбуткові організації?

2. Чи існують обмеження щодо розміру адміністративних витрат для неприбуткової організації, що діє як неприбутковий заклад вищої освіт?

Щодо питань 1 – 2

Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у

порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.

Так, згідно з п.п. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі – неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:

утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;

установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;

внесена контролюючим органом до Реєстру.

Доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами (абзац перший п.п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу).

 При цьому, пункт 133.4 ст. 133 Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану застосовується з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Тож, обов’язковими умовами перебування організації у статусі неприбуткової є, зокрема, заборона розподілу доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої неприбуткової організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних з ними осіб та використання своїх доходів (прибутків) виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Водночас, на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану           не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу здійснення неприбутковою організацією передачі майна, надання послуг, благодійної допомоги, використання доходів (прибутків) для фінансування видатків,               не пов’язаних з реалізацією мети та напрямів діяльності, передбачених її установчими документами, на цілі, що визначені пунктом 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу.

Перелік організацій, які можуть бути віднесені до неприбуткових організацій, що відповідають вимогам пункту 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку на прибуток підприємств, встановлено  підпунктом 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює Закон України               від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» зі змінами та доповненнями  (далі – Закон № 2145).

Стаття 22 Закону № 2145 регламентує організаційно-правовий статус закладів освіти.

Так, заклад освіти як суб’єкт господарювання може діяти в одному з таких статусів: бюджетна установа; неприбутковий заклад освіти; прибутковий заклад освіти.

Заклад освіти залежно від засновника може діяти як державний, комунальний, приватний чи корпоративний.

Відповідно до частини третьої ст. 78 Закону № 2145 державні та комунальні заклади освіти мають право надавати платні освітні та інші послуги, перелік яких затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно з частиною першою ст. 79 Закону № 2145 одним із джерел фінансування суб’єктів освітньої діяльності відповідно до законодавства може бути, зокрема, плата за надання освітніх та інших послуг відповідно до укладених договорів.

Фінансування приватних закладів вищої освіти, як передбачено статтею 71 Закону України від 1 липня 2014 року  № 1556-VII «Про вищу освіту» зі змінами та доповненнями  (далі – Закон № 1556), здійснюється їх засновниками та з інших джерел, не заборонених законодавством.

Залучені кошти спрямовуються на провадження статутної діяльності закладу вищої освіти в порядку і на умовах, визначених законодавством та статутом закладу вищої освіти.

Заклад вищої освіти відповідно до законодавства та статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги за умови забезпечення надання належного рівня освітніх послуг як основного статутного виду діяльності (частина перша ст. 73 Закону № 1556).

Загальні засади благодійної діяльності в Україні визначаються Законом             № 5073, що забезпечує правове регулювання відносин у суспільстві, спрямованих на розвиток благодійної діяльності, утвердження гуманізму і милосердя, забезпечує сприятливі умови для утворення і діяльності благодійних організацій.

Отже, обмеження щодо розміру адміністративних витрат, передбачене частиною третьою ст. 16 Закону № 5073, стосується лише благодійних організацій. При вирішенні питань порядку фінансування статутної діяльності приватних закладів вищої освіти таким закладам слід керуватися Законом № 2145 та Законом № 1556. Зауважимо, що податковим законодавством спеціальних обмежень щодо розміру адміністративних витрат для неприбуткових організацій не встановлено.

Водночас, слід зазначити, що згідно з п. 12.2 статуту Академії така Академія набуває майно та кошти, зокрема, шляхом отримання доходів від підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців, надання додаткових освітніх та інших послуг.

При здійсненні зазначеної діяльності необхідно враховувати таке.

Основні засади господарювання в Україні, регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб’єктами господарювання, а також між цими суб’єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України (далі – ГКУ), як встановлено частиною першою ст. 1 ГКУ.

Відповідно до ст. 3 ГКУ під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність,  яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва – підприємцями.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки проведення комерційної діяльності має на меті отримання прибутку, здійснення навчання у закладі освіти на комерційній основі суперечить сутності поняття неприбуткової організації.

Таким чином, якщо приватний заклад освіти, у тому числі приватний заклад вищої освіти, надає освітні послуги на платній основі, такий заклад освіти не може мати статус неприбуткової організації.

У разі недотримання неприбутковою організацією вимог, встановлених пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу, така організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).